Успіху можна досягти за допомогою інтернету. Це довів приклад кількох німецьких письменників.

Спершу письменниця-початківець Іна Кернер намагалася йти класичним шляхом. Рукопис свого твору вона надіслала різним видавництвам. Це було на початку 2009 року. Результат виявився прикрий: жінка довго не отримувала відповіді, а потім почали надходити відмови.

У середині 2011 року вона дізналася про можливість самостійно публікувати книжки на сайті популярної інтернет-крамниці книжок Amazon. Створивши разом зі своїм приятелем обкладинку, жінка завантажила свою фантастичну любовну "Сагу місячного сяйва" у всемережжя. Воно того вартувало. "За два тижні я продала 45 примірників і могла цілком пишатися собою", - розповідає авторка DW. А справжній успіх почався перед Різдвом, коли читачі придбали 1500 електронних книжок Кернер.

Якість "саморобних" книг зростає

Якщо раніше на видання твору була необхідна чималенька сума грошей, то нині вистачить кількох "кліків" мишкою, аби виготовити електронну книжку. За бажанням покупець може отримати й версію для друку.

Коли будь-хто може публікувати книжки, це, звісно ж, далеко не означає, що ринок переповниться якісною літературою. Проте якість "саморобних" книжок у Німеччині постійно зростає, як і кількість проданих екземплярів. Це констатує й оглядач Вольфґанґ Тишер із сайту literaturcafe.de, який роками відстежує тенденції в книговидавничій галузі. "З´являється дедалі більше авторів, які точно знають, як треба писати і для кого, а також просувати свої тексти онлайн", - каже він.

Нові можливості для всіх

Однієї з них, власне, і є Іна Кернер. Під псевдонімом Мара Вульф вона встигла написати вже другу та третю частини своєї "Саги місячного сяйва". Книжки продаються так добре, що крім родини жінка присвячує свій час тільки писанню. А ще її почали помічати різні видавництва. "Спершу надходили пропозиції від іноземних видавництв, які питали про авторські права для видання французькою, англійською чи корейською", - розповідає авторка. Після того ж, як на Лейпцизькому книжковому ярмарку в березні вона отримала приз для авторів-самовидавців - "autoren@leipzig Award", - нею зацікавилися й німецькі книговидавці, які шукають нові успішні проекти.

Проте Іна Кернер уже зовсім не впевнена, наскільки вона зацікавлена в угоді з видавництвом. "Мають бути відповідні умови. Я взагалі-то не хотіла б позбуватися статусу самовидавця, бо можу контролювати все сама. Та з іншого боку, хотілося б, аби мої твори потрапили і до книгарень", - розмірковує письменниця. Звісно, це дуже заманливо, але не настільки необхідно, щоб із усім цим зв´язуватися, вважає вона. Авторські права на свої електронні книжки Кернер хоче зберегти для себе.

"Очікування авторів до видавництв вищі", - підтверджує Іна Фухсгубер із видавничої групи Droemer und Knaur. Вона керує створенням так званих "неокнижок" (neobooks) - інтернет-платформою для самовидавців, яку в Droemer und Knaur заснували три роки тому. Як і на багатьох інших інтернет-сайтах, кожен інтернет-користувач може перетворювати тут свої тексти на електронні книжки. Видавництво як власник платформи отримує частину прибутків від продажу. Але найважливіше те, що сайт використовують ще й для відкриття талантів. "Нині ми маємо 50 авторів, яких знайшли завдяки "неокнижкам", - підсумовує Фухсгубер.

Neobooks: платформа, де кожен текст може стати електронною книжкою

Видавництва все ще привабливі

Успіх "неокнижок" залежить і від читачів: у масі завантажених текстів, яких нині близько 17 тисяч, редактори звертають увагу на ті, що отримали схвальні відгуки аудиторії. Це зменшує ризик для видавництва, адже так можна мати певність, що "традиційно" видана книжка продаватиметься.

Попри можливості інтернету, для багатьох авторів видавництва все ж залишаються більш привабливими. Одна з причин цього - серед самвидаву успіх мають лише конкретні жанри. Читачі охоче завантажують фантастичні історії, кримінальні романи та іншу "розважайлівку", що швидко та легко "ковтається". Для студентів Літературного інституту в Лейпцигу бути частиною програми видавництва - все ще велика мрія, каже директор Клаудіус Нісен. "Просто це класичні юні автори-белетристи, які, звісно, хочуть бути з видавництвом", - пояснює він.

Автори мають просувати себе самі

Та незалежно від того, хто як пробиває собі дорогу - з книгодрукарями чи без, велику роль у просуванні книжок на ринку нині відіграють соцмережі. Twitter, Facebook, блоги, персональні сайти - автори мусять бути всюди активними, щоб не згубитися в самвидавно-письменницькому натовпі. Тим паче, що "більшість видавництв не мають можливості в однакових обсягах видавати всіх своїх авторів", - каже Бруно Бак із Авторської академії в Берліні. Початківці мають самостійно стежити за тим, щоби бути присутніми на потрібних інтернет-платформах. Не у вигляді реклами, а тому, що більшість читачів прагнуть більше спілкуватися й обмінюватися ідеями з авторами, радить Бак.

Іна Кернер уже має такий позитивний досвід. Вона постійно спілкується з читачами у своєму блозі й навіть радиться з ними, наприклад, коли шукає імена для нових персонажів. Найвірнішим своїм прихильникам авторка навіть давала уривки "на пробу". Молода письменниця не бажає втрачати ці контакти, навіть якщо одного дня таки підпише угоду з видавництвом.

Петра Ламберт, Аніта Грабська