Російський журналіст, театральний режисер, громадський діяч. Закінчив ГИТИС – російську театральну Академію, працював у театрах, потім на Держтелерадіо СРСР. Останні 24 роки працює на радіо "ЕХО МОСКВИ". Телеведучий і письменник - автор 7-ми книг, лауреат численних журналістських премій.

Половину свого життя я прожив у СРСР. Тоді не було Інтернету, каналів «discovery», а про подорож закордон можна було тільки мріяти. Тому, всі відкривали світ через книги. Наприклад, з книги Кастере я дізнався, що існують печери і в них можна залізти.

Можу сказати, що мені подобається література, яка поєднує факт і домисел ― ось чому я люблю книги-біографії, науково-популярну літературу, фантастику.

Справжній сенс літератури ― розширювати горизонти пізнання світу. Літературу, де описуються моделі поведінки, я не люблю. Ось чому у мене конфлікт з книгами Толстого і Достоєвського. Вони величні для свого часу. Зараз вони, багато в чому, втратили свою привабливість.

ЯН ЮЗЕФ ЩЕПАНСЬКИЙ «​​У РАЙ І НАЗАД». З цієї тонкої книжки я дізнався, що письменник може сісти на торговий корабель і відправитися навколо Європи до країн Близького сходу. При цьому можна дивитися на ці країни і писати про них книжку. Щепанський був католицьким письменником, але радянські видавці, надрукувавши цю книгу, "забули" це згадати.

КОСТЯНТИН ПАУСТОВСЬКИЙ «ЧАС ВЕЛИКИХ ОЧІКУВАНЬ», «ПОЧАТОК НЕВІДОМОГО СТОЛІТТЯ». Власну історію я відкривав не по підручнику "Історія СРСР", а по цих книгах. Ця дилогія потрапила мені в руки зовсім випадково - точно так, як мені хтось сунув в руки пошарпаний журнал, в якому опинилася "Майстер і Маргарита" Булгакова.

МИХАЙЛО БУЛГАКОВ «МАЙСТЕР І МАРГАРИТА». Цей твір мені запропонував прочитати мій викладач літератури – чомусь він вирішив, що мені це буде цікаво. Тобто, з усього класу він саме мені це запропонував. Чому - не знаю , але вдячний йому безмежно. Школа моя була в Києві, на Подолі, а жив я на Вітряних горах. Я сів у 71 -й автобус , відкрив журнал і ... вийшов з автобуса вночі.  Мене фактично вигнали з нього в автобусному парку. Ось так мене захопила ця геніальна книга. Захопила, природно, своїм паралельним казковим світом. Тоді не було фентезі в його нинішньому вигляді, були тільки казки. А це ― саме цей жанр ― з´єднання реального і казкового. Це вразило мене. На тлі реалістичної радянської прози, це був культурний і естетичний шок...

ПЕТЕР ВАЙЛЬ «ВІРШІ ПРО МЕНЕ», «ГЕНІЙ МІСЦЯ». Вже в зрілості я відкрив для себе Петера Вайля. Всі книги, які «зробили мене» написані емоційно і особисто, вони відгомін реальних людських переживань. Мабуть, в мені є якийсь замок, який відкривають саме такі книги.

ПАЛОМНИЦТВО НА ЗЕМЛЮ. ЗБІРНИК. ФАНТАСТИКА. Одного разу в юності я потрапив в українське місто Кременець. Випадково зайшов у місцевий книжковий магазин і купив нікому не потрібний багатотомник сучасної зарубіжної фантастики, який невідомим чином потрапив туди. У ньому я відкрив Гаррісона, Шеклі, Саймака ― з того моменту я полюбив популяризацію науки, що не залишає мене все життя.

Фото: svoboda.org