Події цього роману розвиваються у маленькому буковинському поселенні осторонь решти світу. Як пише у передмові до нього Любко Дереш, у ньому "представлена, здається, вся геометрія людських стосунків".

ВВС Україна: Як би Ви описали в трьох реченнях, про що ваша книга?

Христя Венгринюк: Роман "Хутір Америка" демонструє, що кожна наша впевненість в чомусь є лише нашою рецепцією, а не рецепцією Бога та Світу.

Завжди треба знати, що ми – лише проекція Великого Задуму, і вся наша сила лише в наших думках, в нашому чистому серці.

Але всі ці переконання я описала в різних життєвих лініях та ситуаціях, щоб кожному було доступно і цікаво.

ВВС Україна: Як би Ви визначили її жанр?

Христя Венгринюк: Погоджуюся з анотацією книги: химерно-історично-біографічний роман.

ВВС Україна: Наскільки реальним є хутір Америка? Чи є у нього і його мешканців прототипи у реальному житті, чи це – виключно плід Вашої фантазії?

Христя Венгринюк: Хутір Америка - місцина, яка розташована близько 50 км від Чернівців. Я їздила його досліджувати і відчувати.

Зараз на хуторі залишилися лише дві хати, але раніше там мешкали і українці, росіяни, євреї, німці, румуни, поляки, цигани. Усі ці національності я перенесла у роман.

Я вивчала історію хутора, всі історичні події так само описані в книзі. Певно, десь 50% героїв є плодом фантазії, а інші - прототипи (деякі з яких досі мешкають у селі Стара Жадова біля хутора).

ВВС Україна: У своїй рецензії на Вашу книгу Світлана Пиркало провела паралелі між Америкою та Маркесовим Макондо. Чи бачите Ви подібності між Вашою сагою та "Ста роками самотності"? Чи лестить Вам таке порівняння?

Христя Венгринюк: Це надзвичайно приємно!

Так, справді, подібність є, але я не намагалася створити щось ідентичне "Ста рокам самотності". Просто, коли потрапила на хутір Америку, то зрозуміла, що не зможу про це не написати...

А історія хутора все більше і більше розкривалася у моїй уяві, як закритий простір диваків, який заповнив усі мої мрії, сни, думки.

ВВС Україна: Хто Ваш улюблений персонаж "Хутора Америки"? Чому?

Христя Венгринюк: Мій улюблений герой – Тарас.

Це класичний прототип особливої людини, яку не приймають у суспільстві, вважають, що легше таких, як він, винести за межу, аби не закручувати собі мозок поряд з ними.

Іноді теж почуваюся Тарасом, тоді просто пишу книги і нікому нічого не кажу.

ВВС Україна: Чи не шкода Вам було вбивати одного з героїв на останніх сторінках книги? Навіщо Ви це зробили?

Христя Венгринюк: А там не було іншого шансу: він ставав аскетом, він йшов прислугою в церкву, він плакав, він марив... Єдина мрія його життя не збувалася.

Він просто не міг так страждати, смерть стала єдиним спасінням. Думаю, що навіть Бог не гнівається на нього за це.

ВВС Україна: Чи "закрили" Ви для себе хутір Америку? Чи не плануєте написати продовження цієї книги? Якщо ні, то яку книгу напишете наступною?

Христя Венгринюк: Я не впевнена, що закрила тему хутора Америки, але зараз планую написати два романи: один про улюбленого художника, а інший про власний досвід з різними наркотичними речовинами, але мушу наголосити, що ніколи не вживала наркотики заради наркотиків. На жаль, це був довгий важкий шлях лікування.

ВВС Україна: Яким Ви уявляєте свого читача? Кого б Ви порадили прочитати читачеві, котрому сподобався "Хутір Америка"?

Христя Венгринюк: Абсолютно кожного уявляю читачем: хто любить філософію – знайде свою лінію, хто потребує романтики - є любов, кому важливо торкнутися духовності, то це, певно, є у кожному реченні.

Біографічна та історична основа є тлом роману.

ВВС Україна: Яку книжку Ви прочитали останньою?

Христя Венгринюк: Листи Ван Гога до брата Тео. Надзвичайно чутлива книга. Ван Гог – не лише геніальний художник, він тонкий філософ, і я не побоюся назвати його письменником.

З Христею Венгринюк спілкувався Святослав Хоменко.