А от Сашкові Даниленкові вже довелося розробляти і візуалізувати  гупалівський Всесвіт. Власне Сашко й сформулював ідею про переродження героя. Тобто гупалівська суперсила може з’явитися у кожному сумирному чоловікові – і коли зникає один Гупало, десь обов’язково з’являється інший.  Дев’ять місяців Сашко «раритетними» акварельними фарбами створював ілюстрації до книги. Оскільки у Підгірцях, де мешкає Гупало, усе зроблено з рідкісної породи «чорного дуба», то художник майже повністю використав коричневу фарбу. А отже неймовірні пригоди Василя матимуть продовження тоді, коли Сашко відновить запаси художніх матеріалів.

 

На момент львівської презентації художник Сашко Даниленко перебував у Нью- Йорку, проте записав для гостей Форуму видавців відео, де розповів про еволюцію образу Гупала. Саме Сашко зробив героїв книги «Гупало Василь. П’ять з половиною пригод» такими, якими ми їх знаємо. «Важко сказати, коли саме відбуваються пригоди, бо насправді час ходить  по колу, - розповів художник. - У книзі минуле і сучасне, казкове і наукове співіснують одне з одним. Василь – людина надзвичайних здібностей. У скрутну хвилину його пензель перетворюється на булаву, очі випромінюють світло, а сам він збільшується в розмірах залежно від масштабу проблеми. Його побратим, Левко Триндун, не дарма має застряглу в шапці стрілу: він завжди бігає по тонкому льоду і знаходить проблеми там, де їх на перший погляд нема. Розв’язувати ці проблеми випадає на долю Василя. Але краще за Левка ніхто не зможе переповісти пригоди головних героїв. Власне ці історії й лягли в основу книжки».