Re: цензії

Стародавні часи, коли парубки ходили на вечорниці, а дівчата знайомилися зі своїми нареченими в церкві, давно вже перейшли до рубрики цікавих бувальщин в етнографічних рубриках не дуже популярних видань.

У яких, однак, виславляючи рахманну Україну, автори не забувають нагадати, які звички і правила панували на тих самих вечорницях. М’яко кажучи, доволі волелюбні, оскільки попереду був шлюб.

Тож не дивно, що на початку своєї книжки — безумовно, практичної і потрібної для якнайширшого загалу — її авторка одразу застерігає, що проблем морально-етичного характеру вона торкатися не буде. І в цьому, якщо замислитися над наслідками, скажімо, розлучення, вона безперечно права.

Адже проблем суто практичного кшталту з’являється при цьому іноді стільки, що будь-які люб’язності, реверанси і безнадійно розбиті серця просто відходять на другий план. А що ж, спитаєте, постає на першому?

Нічого особистого, лише, як кажуть, бізнес на крові. Чи пак, на кревних зв’язках. Наприклад, діти як об’єкт шантажу для батьків, що насамперед дбають про свої амбіції.

По-друге, спільне майно, яке доводиться ділити, навіть якщо це чоловікова «заначка» на пиво. Ну і, не дай Бог, борги, які так само доведеться роздавати обом у випадку, якщо далі вони вже поодинці.

Утім чи думають про це закохані, які книжок не читають, а, в кращому випадку, дивляться кіно про Амелі? А якби прочитали цю книжку, то, можливо, дізналися б цікаві факти про те, що «в США, кроме имущественных вопросов, соглашение между супругами предусматривает и другие права и обязанности (ту самую пресловутую стирку-уборку, выгуливание собак, приготовление обеда-ужина)».

Звісно, про те, щоб підстелити собі заздалегідь соломки, склавши шлюбну угоду, у нашої юні чомусь навіть мови нема, бо це вже, за батьківським напучуванням, буде «шлюб iз розрахунку», тобто не кохання.

Якщо ж не слухати «міщанських» порад батьків, то чим iще зайнятися у цей романтичний період? Чоловік, як підказує авторка, «чтобы завоевать понравившуюся ему женщину, начинает прыгать выше головы». Що ж до жінки, то вона «поражается до глубины души, она гордится тем, что не ошиблась в своем выборе».

І, знову-таки, «міщанських» предків слухати ніхто не буде. Хоча в них — але про це згадують лише поети-класики, яких нині ніхто не читає, — була своя, правильна, як на радянське суспільство, бухгалтерія стосунків.

І той самий парубок iз вірша Льоні Кисельова знав, «сколько надо котлет к обеду, сколько купить билетов в кино», не кажучи вже про дівчину, котра, обов’язково будучи з села, як-от у Тичини, пишалася тим, що «літом я робила в полі, а як всніжило тіль-тіль, я товаришок питала, поступала ув артіль».

Але все це було давно, коли в церкві шукали і віри, і правди, і нареченого, а в громадянському шлюбі жила лише солдатка з одноногим Василем край села.

Тепер усе набагато складніше, і авторка книжки даремно застерігає на початку, що «любое сходство с реальными людьми, за исключением публичных персон, является чистым совпадением», оскільки кожен iз нас знає пару-трійку знайомих і родичів, iз якими сталося саме так, як описано у «Must have сезона» Наталії Горбаль.

І більше того, навіть знаючи таке, все одно багато хто уподібнюється згаданим солдаткам, колгоспницям і парубкам на вечорницях. І саме в той вікопомний час, коли цвітуть конвалії, тьохкають солов’ї, з лектури — самий лише сороміцький Юрко Винничук, і «просчитать и описать все варианты развития конфетно-букетного периода, как вы понимаете, невозможно».

Утім у цій книжці все на диво точно пораховано, обґрунтовано і підбито в підсумках, сумах і торбах загальнолюдського досвіду.

«Сегодня статистика по разводам пугающая: свыше 60% браков, заключенных в Украине, распадаются, — нагадують нам. — По количеству разводов наша страна занимает третье место в Европе, после России и Беларуси. Пик разводов в украинских семьях происходит в первые годы супружеской жизни — от 3 месяцев до полутора лет. На молодые семьи приходится от 52% до 62% разводов в стране».

Все, достоту все передбачено у цьому посібнику з сімейного життя. Точніше, з його пубертатного, пардон май френч, періоду.

І те, навіщо все воно треба, коли наречена втекла, і чи має юридичну вагу шлюбний контракт на серветці, і як пояснити своїй коханій «другій половині», що ділитися в майбутньому, скоріш за все, доведеться, — на всі ці запитання з проблемами є своя відповідь. Зазвичай нема тільки коробочки, в якій була шлюбна обручка, яку тепер невідь як йому повертати...

Ігор Бондар-Терещенко