
Re: цензії
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
Видавничі новинки
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Після Куркова взявся за Котляревського
У паризькому видавництві "Едітура Харматтан" вийшла книжка "Скриня. Речі сили".
В художньому альбомі зібрані зображення елементів традиційного українського одягу й побуту.
Французькою текст переклав 48-річний Олександр Старинський. Підприємець народився в Парижі. У Франції створив компанію "Майно". Постачає на європейський ринок вироби українських дизайнерів інтер´єру, одягу.
Розмовляємо з ним у київській галереї-пабі "Не Лувр".
— Маю українське коріння, — розповідає Олександр Старинський. — До Першої світової прадіди жили на Львівщині. Мене Україна по-справжньому зацікавила під час Революції гідності. Почав шукати художню літературу. Як більшість французів, першим прочитав "Пікнік на льоду" Андрія Куркова. Описує кримінальну ситуацію в українській владі. Твір дещо меланхолійний. Після нього взявся за "Енеїду" Івана Котляревського. Зрозумів, що українська веселість і гумор майже не змінилися з того часу. Жарти з "Енеїди" — універсальні. Сміявся, як від Жана де Лафонтена (байкар другої половини ХVII ст. — ГПУ), або інших французьких сатириків. Потім перестав порівнювати наші літератури. Просто мав великий апетит до української книжки.
Як стали перекладачем?
— Переклав "Оповідання" Олега Сенцова. Відчув, що французи книжку зрозуміють. У частині, де Олег розповідає про дитинство, свого собаку — побачив, що мої шкільні роки у Франції мало чим відрізняються.
Хотів, щоб про Україну дізналися не від французьких журналістів. Вони часто не бачать справжньої ситуації. Під час паризького книжкового Салону співачка Ірена Карпа наздогнала президента Еммануеля Макрона й буквально всунула йому в руки книжку Сенцова.
Як виникла ідея перекласти збірку письменників з Донеччини та Луганщини "Антологія Донбасу"?
— Коли читав роман "Інтернат" Сергія Жадана, спіймав себе на думці, що це мав би написати якийсь француз. Настільки глибока книжка. Потім натрапив на "Довготу днів" Володимира Рафєєнка. Зрозумів, що це саме та література, яка допоможе французам усвідомити, який Донбас. У Франції є багато російської пропаганди. Розповідають, що в нас громадянська війна. Лише вихідці з Донбасу можуть пояснити ситуацію. Переклали "Антологію" разом із Іриною Дмитришин. Вона викладає українську у паризькому інституті східних мов. Упереджено ставлюся до французьких перекладачів-славістів. Можуть мати необ´єктивний погляд на те, що відбувається в Україні.
В "Антології" якісні автори. Наприклад, Дмитро Білий, Микита Григорів і Олена Стяжкіна. Якщо книжка стане популярною у Франції і дійде до відомих видавців — письменників із Донбасу можна буде видавати зосібна.
Від чого залежить, чи візьмуться у Франції перекладати українську книжку?
— Є фактор шансу, необхідно багато працювати й зустрічатися з видавцями. Треба стати "своїм". Курков, наприклад, гарно говорить французькою. Сам себе представляє, розповідає анекдоти, миттєво приваблює людей. Багато хто навіть думає, що він французький автор. Тепер часто запрошують і Жадана.
Французькі видавці спілкуються між собою Якщо хтось із них пропонує автора — інші знають, що книжка якісна. Є попит на детектив з України. Раніше популярний був Кокотюха. Зараз шукають нових, невідомих ще авторів.
Чи цікавляться у Франції українською культурою загалом?
— Найбільша увага до України була, коли почався збройний конфлікт із Росією. Зараз інтерес спадає. Французи цікавляться сторонніми речами, коли є час. Росія або США викликають інтерес набагато менше, ніж справи в родині, на роботі. Можуть лінуватися вишукувати новини. Але якщо в них провести якусь презентацію — залюбки відвідують виставки, спектаклі. Будівля українського культурного центру в Парижі — колишній будинок Алена Делона з Номі Шнайдер. Там відбуваються заходи на офіційному рівні. Поблизу Парижа в містечку Санліс, де померла Анна Київська, побудували ще один культурний центр. Це приватна ініціатива вихідців з України. Там часто влаштовують концерти. Зараз можна говорити про другу, вже культурну хвилю знань про Україну. У Франції виступають гурти "Даха Браха", "Дах Дотерс", "Онука". Французів захоплює нова українська музика.
На Паризькому книжковому салоні український стенд став подією. Спочатку хвилювалися, що буде мало відвідувачів. Мали площу 20 метрів. Поряд був 30-метровий польський стенд, у Німеччини — 50 метрів. Вони стояли майже порожні. На українському — натовп. Навіть заважали іншим відвідувачам у коридорі. Найбільше, звісно, українців, які живуть у Франції. Але були й цікаві до літератури французи. Дехто навмисне приїхав за 800 кілометрів.
Чи правда, що українці й французи дещо схожі ментально?
— Більшість українців і французів вихідці з села. Моя прабабця в Бретані (регіон на північному сході Франції. — ГПУ) теж жила в хаті під стріхою. У Франції багато регіонів з різноманітними діалектами, традиціями. Тому французам легко буде збагнути, чому у книжці "Скриня. Речі Сили" — візерунки на народному одязі, посуді, килимах настільки різні. Полісся, Поділля, Гуцульщина, Полтавщина, Донеччина — всі ці краї мають свою ідентичність. Французам зрозуміла така "мозаїка".
Що плануєте перекладати найближчим часом?
— Хочемо видати літературу про війну на Донбасі. Є багато авторів очевидців — ветеранів, журналістів. Про трагедії Дебальцевого, Ілловайська. Цей матеріал треба донести до європейців.
Ганна ЩОКАНЬ
Коментарі
Останні події
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині