Усе відбувалося впродовж двох днів на території Інституту журналістики КНУ ім. Т.Г. Шевченка. Фестиваль об´єднав у собі конференцію з нагальних проблем світу редакторів і видавців, інтерактивні лекції, акції-презентації студентських творчих проектів і мистецькі заходи.

Одна з організаторок, Ірина Батуревич, розповіла: "Минулого року ми створили сайт "Читомо", а цього року вирішили трошки розширити традиційну студентську конференцію в інституті. Ми запросили відомих українських видавців, надали можливість нашим студентам поспілкуватися із кращими з творців книги".

"Нам же є, що показати - наші студенти мають купу видавничих ідей, створюють якісь неймовірні проекти. Це ж просто ярмарок ідей! Шкода, що не всі це розуміють - на Фестиваль були запрошені представники більшості київських видавництв, проте відгукнулися далеко не всі".

Серед помічників відзначились видавництва "Родовід", "Либідь", "Факт", "Нора-друк", "Просвіта", "Смолоскип", "Фоліо", "К.І.С.", "Маузер", "Газетно-журнальне видавництво", журнали "Дніпро", "Пізнайко", "Коза".

З лекціями виступили різноликі представники купи сфер української книжкової справи. Олег Романенко поділився досвідом створення та організації роботи наймолодшого українського видавництва "Маузер".

Антон Санченко розповідав про особливості видання та розповсюдження своєї електронної книги в українських умовах. У той самий час у сусідній аудиторії "фактотум" Ілля Стронґовський прочитав лекцію про українську книжкову обкладинку.

Стронґовський грався в "что такое хорошо и что такое плохо": "Я порівнював наші обкладинки до перекладів з ориґінальними. Сенс всього, що відбувалося - відкрити очі студентам і небайдужим на реальний стан справ у галузі".

"Уся моя "лекція" була коментарями до українських існуючих обкладинок, до тих лаж, які допускають наші видавці, і як вони їх обґрунтовують".

У певному сенсі знаковим заходом був круглий стіл "Вірусне книгорозповсюдження, або Як заразити книгою?" за участі президента Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександра Афоніна. Тепер залишилося видрукувати практичні рекомендації, які кожен видавець і письменник міг би повісити над робочим столом.

У заходах взяли участь також Павло Гудімов, який розповів про видавництво "артбуків" та Іван Малкович, який поділився таємницями видання дитячої літератури.

Якщо вірити організаторам, усі заходи трималися на голому ентузіазмі та на особистих коштах, якими всі "скинулись", бо матеріально їм не допоміг навіть рідний університет.

Зате це стало причиною викрутитись і придумати одну з родзинок фестивалю - захід "Ніч у бібліотеці". Одна з організаторів, Ірина Батуревич, розповіла, як усе склалося: "Ми попросили університет виділити місця в гуртожитку. Дали за 120 гривень. Але в більшості приїжджих студентів таких грошей не було. Тоді ми почали шукати інших варіантів. І знайшли!".

"На ніч нас пустила бібліотека ім. Олени Теліги. Там ми провели ніч - до нас прийшли молоді поети, читали нам свої вірші. Ночували між полиць у спальниках - всього в бібліотеці заночувало близько 20 осіб".

І справді, ввечері 15 квітня в бібліотеці ім. Олени Теліги розставили столи з бутербродами, чаєм та кавою. Зібралося з тридцять слухачів і з десяток поетів - Олег Коцарев, Катерина Бабкіна, Вікторія Черняхівська, Юлія Стахівська та Ілля Стронґовський. Останній особливо тішився з відчуття свободи:

"Нас туди не просто пустили, нам всіляко сприяли, годували, дозволили порпатися в усіх книжках, дивитися фільми і спілкуватися до четвертої ранку".

Господарем вечору поезії в нічній бібліотеці був Богдан-Олег Горобчук. Він "запросив друзів-поетів" і залишився задоволений атмосферою: "Атмосфера була камерна, зібралося коло поетів і слухачів, не було атмосфери замовних виступів. Плюс сприяло те, що все відбувалося вночі затемно".

Організатори обіцяють продовження ініціативи наступного року і вірять у майбутнє: "Видавці у нас є. Може, ще надто молоді, але вони усім ще покажуть".

Перший фестиваль молодих видавців і редакторів - захід молодий і перспективний. Щоправда, ця молодість призвела до традиційного українського навкололітературного недоліку. Знову в програмних заходах брали участь все ті ж давно відомі комбінації митців і діячів, знову відчуття "на манеже все те же". Хіба що справді колись підростуть нові...

Ірина Славінська