Книгу про класика української літератури Архипа Тесленка закінчив писати нещодавно. Нею завершив трилогію, до якої увійшли біографічні романи про Василя Стефаника та Володимира Винниченка.

"Тесленко - наймолодший класик у нашій літературі, - каже автор. - Він помер 29-річним у рідному селі Харківці на Полтавщині. Може, і жінки не знав ніколи. У романі є лінія про платонічне кохання. Вона займає половину твору. Казали, він любив одну селянку. Також описав його дитинство, стосунки з батьками, перебування у в´язниці, повільне вмирання. Показав його мучеником за правду, дуже тонкою і вразливою людиною".

Архип Тесленко народився 1882-го. Через "політичне вільнодумство" два роки провів у тюрмах на Півночі Російської імперії, де підірвав здоров´я. Писав оповідання про нужденне і безправне життя селян. "Матеріалу про життя письменника мало, - продовжує Процюк. - Дослідив усе, що міг - монографії, його листи, спогади, звертався до краєзнавців. Діставав найменші деталі. Від них і відштовхувався. Почав писати роман у березні. Регулярно займався ним протягом 9 місяців. Зараз, по закінченні роботи, відчуваю спустошення, депресію. У мене магічно-романтичний спосіб мислення. І про таких же письменників писав. Коли працював - це було відтворюванням чужої енергії, тоді не відчував порожнечі".

"Чорне яблуко" видасть столична "Академія". Тут у серії "Автографи часу" вже з´явилися романи Степана Процюка "Троянда ритуального болю" про Василя Стефаника та "Маски опадають повільно" про Володимира Винниченка.

"У нас не було традиції жанру психологічної біографії, яка є на Заході. У радянські часи писали просто - де народився, як мама співала народні пісні, говорила про калину, тато пив, а він став поетом. Я написав про особисте життя Стефаника, Винниченка і Тесленка, про їхні неврози, про стосунки з жінками, душевний розвиток, становлення і зів`ядання. Писав про тих, чий психотип мені близький. Стефаник і Тесленко мають відчуття трагічного. Якщо література не має таких письменників, тоді це література попси і балагану. У кожній великій літературі має бути відтворено трагічний бік людського існування. Тоді вона матиме глибину, чари, магнетизм. Звісно, було б також жахливо, якби усі письменники говорили про трагічне".

Анна БАЛАКИР