
Re: цензії
- 21.06.2022|Марина СушкоШамани слова
- 20.06.2022|Євген Баран«Я нічого більше не хочу, лише писати…»
- 17.06.2022|Тетяна Дігай, ТернопільДиво в тому, що життя, попри все, триває
- 10.06.2022|Михайло ЖайворонЛакмусовий індикатор моралі та ученості
- 16.05.2022|Євген БаранСюжет з багатьма можливостями
- 14.05.2022|Валентина Семеняк, письменницяВід «срібла» думок — до «Ладанки»
- 14.05.2022|Ганна Клименко-СиньоокЧеркаське літературне краєзнавство: від локального до світового
- 12.05.2022|Ганна ОсадкоЧому Україна переможе у цій війні? Відповідь дав французький мандрівник іще 170 років тому
- 06.05.2022|Ігор ПавлюкНевідворотність катарсису
- 29.04.2022|Ганна Клименко-СиньоокВійна дитячими очима, або Нехай сонце світить усім
Видавничі новинки
- Jestem z Drochobycza. Я – з ДрогобичаКниги | Буквоїд
- Костянтин Піскорський. «Сорок і чотири»Книги | Буквоїд
- Як подружити дитину з емоціями розповість нова книга психологині Світлани Ройз «Ключі сили»Книги | Буквоїд
- Між укриттями і ракетами: в Україні виходить антологія "Поезія без укриття"Книги | Буквоїд
- Віра Валлє. «У пошуках Людини. Homo emoticus»Книги | Буквоїд
- Мар’ян Ґолька. «Суспільна пам’ять та її імпланти»Книги | Буквоїд
- Євгенія Завалій. «Міста, в які ти поїдеш»Книги | Буквоїд
- Леля Покотиполе. «Спартанська дівчинка»Книги | Буквоїд
- Іван Франко. «Терен у нозі»Проза | Буквоїд
- Олександр Бойченко. «Гра на вибування»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Чи є у смерті сенс?
Відгук на книгу Олени Стяжкіної
Кожна сім’я має свою цікаву історію життя. Вона різна й неповторна, буває щаслива чи трагічна, радісна або сумна, сповнена сліз щастя чи смутку, палає вогнем кохання чи ворожнечі. Нашим нащадкам напевно буде багато чого видавитись незрозумілим, але в нас принаймні є можливість їм розказати та донести історію своєї сім’ї, свого роду. В генеалогічному дереві нашого покоління багато невідомого, таємниць та тих речей, про які не говорять вголос.
«Смерть лева Сесіла мала сенс» – новий роман української письменниці, докторки історичних наук Олени Стяжкіної. Вона народилась та жила в Донецьку, але з початком війни мусила виїхати з міста. Це її перший роман українською мовою.
Лев на прізвисько Сесіл був найпопулярнішою твариною в національному парку Хванге в Зімбабве. Понад сім років вчені Оксфордського університету спостерігали за ним, вивчаючи його поведінку в умовах прайду. В 2015 році тринадцятирічний Сесіл був вбитий американським мисливцем. Ця трагедія викликала величезне обурення людей у всьому світі. Зірки шоу-бізнесу, актори, телеведучі, політики та бізнесмени були настільки вражені та шоковані, що вирішили не лишати цю справу. Спільними зусиллями викликали потужний суспільний резонанс, якій змінив закони щодо полювання на диких тварин. Тому і вважають, що смерть лева Сесіла мала сенс.
Однак із відомим левом книгу пов’язує лише назва. Роман зовсім не про Африку, а про Східну Україну та людей, які там народились і живуть. Авторка переносить нас у районний пологовий будинок міста Донецьк 1986 року. В той час, безсумнівно, вони були всі однакові – планові показники народжуваності, партійні накази, статистика для газет. Саме лікарня започатковує у романі історичне підґрунтя подій, через яке розкриваються персонажі книги – четверо дітей, які тільки народились, та їхні батьки. Зроблене на сходах спільне фото стає об’єднуючим фактором минулого та майбутнього головних героїв. У неквапливому темпі, роздивляючись ніби в мікроскоп дрібні деталі, ми слідкуємо за життям героїв скрізь роки. Різні ситуації та час розкривають нам їхні особистості, ми з ними дорослішаємо і потрапляємо разом у події 2014 року на Сході України.
Олені Стяжкіній вдалось створити чудову історію звичайних людей, пращури яких колись приїхали до міста з різних куточків світу. Хтось прагнув великих грошей чи професійного розвитку або втікав від наслідків Жовтневої революції, а кого примусово відправляли на тяжкі роботи. Для тих людей це був чужий, незнайомий край, в якому не було навіть їхньої частинки. Тут народжувались діти, для яких це вже була Батьківщина, і вже вони наповнювали все навколо своїми традиціями та звичаями.
Ця надзвичайна історія про нас самих, тому така близька серцю, чутлива та зворушлива. Вона про нашу культурну ідентичність. А ще про вибір, що робити з минулим – жити спогадами чи прийняти його, щоб змінитись. Які ми насправді? Ким себе уявляємо та як самі розвішуємо ярлики на інших людей. Книга-роздум щодо точки переходу до своєї суті, до сміливості бути собою, сміятись та жартувати навіть у складних ситуаціях.
Можливо не кожне генеалогічне дерево ідеальне, на перший погляд. Інколи містить людей, яких там не хотілось бачити, яких можливо ненавидиш. Але вони є. Бо вони теж частина роду. І життя чомусь поєднало долі, як на старому фото з далекого 1986 року. Чи мала сенс смерть лева Сесіла? Кожен знайде свою відповідь.
Коментарі
Останні події
- 05.07.2022|11:24Кілька штрихів до сучасної лірики під обстрілами
- 04.07.2022|15:36«Чорні вівці» видали перші книжки серії-бестселера про дракончика Кокоса
- 23.06.2022|16:23Фільм «Щоденник гопника» виходить на великі екрани
- 21.06.2022|17:50«Для підтримки духу воюючої України»
- 21.06.2022|12:16У Києві відкривається виставка про злочини Росії проти медіа в Україні
- 20.06.2022|15:33Відбудеться форум «Музи не мовчать!»
- 16.06.2022|16:21Дорж Бату презентує продовження «Моцарта 2.0» – роман «Коко 2.0»
- 15.06.2022|15:51«Літературний Чернігів» схуд, але надолужує з надією
- 15.06.2022|15:50Соціально-освітній проєкт «Читаємо разом» зібрав 150 000 глядачів
- 09.06.2022|17:00Фільм «Щоденник гопника» вийде в українських кінотеатрах наприкінці червня