Рецензія члена журі Віри Агеєвої на книжку Наталки Матолінець "Гессі", яка увійшла до довгих списків Книги року BBC.

У фантазійному й гламурному романному світі Наталки Матолінець б´ється дуже багато посуду - коштовних сервізів, чашок, блюдечок і цукерниць. Це починаєш врешті сприймати як дивоглядну форму спротиву.

Бо, схоже, мешканців цієї незвичайної місцини можна поділити на тих, хто найбільше любить ускладнювати (чи прикрашати?) своє життя безліччю вишуканих речей, і, з іншого боку, свавільних авангардистів, котрим у задушливих інтер´єрах, взорованих на стиль рококо, вижити зовсім тяжко.

(Попередження: текст містить спойлери!)

Персонажі "Гессі" часто видаються красивими ляльками. Чи, скажімо, героями діснеївських мультфільмів про принцес.

Усі дівчата навколо Гессі найбільше переймаються новим вбранням і прикрасами, пильно звіряючись із найновішими модними каталогами. Ну а хлопці - своїм успіхом у дівчат. Одна стать дбає про сукні (лілейні, лілові, лимонні - яких тільки немає до вибору й до вподоби!) - ну а іншій доводиться задовольнятися яскравими запонками в манжетах та екстравагантними краватками.

Десь на марґінесах перевантаженої деталями картини хтось якось здобуває гроші на всі незчисленні забаганки, якісь майже невидимі служниці збирають усі ті гострі уламки скла й порцеляни. Цей світ балів, гостин, пікніків, кав´ярень і морських прогулянок був би зовсім одноманітним і нудним, аби в перебіг подій не втручалися потойбічні сили. І тут безнадійній напомадженості рококо трохи надає гостроти й пікантності така собі готична притемнена загадковість. Стильове поєднання не найкраще, але хоч якась різноманітність.

Віра Агеєва - літературознавець, критик, професор Національного університету "Києво-Могилянська Академія".

Дівчина, ім´я якої винесене в заголовок, наділена магічними уміннями чи й талантами. Колекції суконь їй видається замало, аби сповнити життя сенсом. Світ змінюється, коли наша шукачка пригод починає отримувати подарунки з паралельної реальності. Там тепер мешкає її померлий брат, а сестра здобуває книжку, в якій описане його життя.

І хоча все ніби наперед напророковане й визначене богами та деміургами, але щира любов, як одвіку водиться, може змінити й злагіднити навіть жорстоку долю. Тільки, виглядає, за умови, коли це любов героїв, здатних мислити, а не лише зітхати й плакати.

Якщо вірити цьому сюжету, то ніякі кризи, технічні новації й дива електроніки аж ніяк не загрожують Книжці. Як і все навколо, книжки обов´язково у барвистих палітурках, з прегарними ілюстраціями й шрифтами, бо вишуканість для наших героїнь чи не синонімічна манірності й показній розкоші.

Персонажі "Гессі" часто видаються красивими ляльками

Усе ж читання - пристрасть багатьох персонажів роману. Як і відвідання книжкових ярмарків, порпання у стосах на розкладках, колекціонування стародруків. Імовірно, стратегія глянцевих журналів, на чиїх сторінках регулярно з´являються огляди книжкових новинок і гламурні портрети живих класиків у дорогих брендових костюмах, таки працює. Світські модниці у лілових/лимонних сукнях обговорюють літературні новинки. Одна з них, відкриваю секрет, навіть заводить роман із власником книгарні.

Ситуація ускладнюється (а сюжет стає напруженішим), коли необачно закохуються одне в одного мешканці різних світів. Замість повноцінного побачення - якісь миготливі зустрічі, з´яви, зникнення, застереження, зурочення…

Врешті таки мусиш у якийсь доленосний момент обирати: любов у світі смертних, де все скінченне, чи самотність у гарантованій вічності. Ясно, що за законами жанру блакитноокий (дуже довго ми тільки це про нього й знаємо, як і героїня, котрій брак інформації, однак, не заважає шалено закохатися) обере таки скінченність поруч зі своєю обраницею.

Проте головна героїня також знає один секрет ну коли не вічності, то принаймні тривалого закарбування в пам´яті. Вона має фотокамеру (зрозуміло, антикварну та ще й чарівну, бо сфотографований стане щасливим), а відтак може зібрати архів. Хобі, яке так жахає її великосвітську маму (дівчина з важезною дерев´яною скринею в руках - порушення усіх мислимих уявлень про гарно виховану панну!), урешті й допомагає Гессі вирватися із нестерпно задушливого бально-парфумерного світу.

Відважна бунтарка таки відкриває власну фотостудію й починає сама розпоряджатися своїм життям. Тож принаймні кінець цієї карамельної історії повертає читачів до реальності. Бо надмір солодощів шкодить не лише дівочій красі, але й прозі. Гессі, здається, це зрозуміла.

Інформація: ВВС