В 1863 або в 1864 році (за дату перепрошую, бо можливо помиляюсь на пару років, в мене, як Ви знаєте, в останні десять місяців є певні проблеми з Інтернетом) було ухвалено сумновідомий Валуєвський циркуляр - таємне розпорядження міністра внутрішніх справ про заборону та витіснення української мови з літературного вжитку. 

Сьогодні, майже 150 років по тому, новоявлені "валуєви" Міжгір´я зробили ще один крок до знищення української мови. Треба зазначити, що це не просто безглузда акція нетямущої й дурної влади. Вони, про всяк випадок, нищать все українське, як чуже, невідоме їм та небезпечне. Думаю, що тоді на черзі Гімн України, Прапор, вишиванки... 

Що я можу сказати в цей сумний для країни день? 

По-перше, українська мова вижила, не зважаючи на репресії та валуївщину. Через заборону та цензурні імперськи шлюзи до нас пробились і вірші Василя Симоненка, і лірика Василя Стуса, і проза Сергія Жадана. 

По-друге, (звертаюсь передусім до демократів та патріотів), не треба істерики та виривання волосся на голові, бо це - саме те, на що вони розраховують. Вони добре розуміють, що можуть правити лише в роздертій на протиріччя, втомленій і розсвареній країні. Не дайте їм цього дарунку!

По-третє, сьогоднішній, так би мовити, "закон" абсолютно протирічить Конституції України, вже не кажучи про здоровий глузд та елементарний людський розум. По-четверте, цей «закон» невдовзі буде НЕОДМІННО СКАСОВАНО. І це не моє своєрідне побажання з-за грат, це - ГАРАНТІЯ!!! І по-п´яте. Сьогоднішнє голосування стало останнім цвяхом в домовину нинішньої влади. З сьогоднішнього дня вони просто "зомбі", які вешкають Україною через недогляд історії. Але недовго залишилось. Ще хочу нагадати Януковичу, що те слово, яке дуже часто останнім часом вживають в його оточенні і яке є у відомій фразі ("Видимо, скоро надо будет тикать"), походить від українського слова «втікати». А втікати буде треба... Якщо вдасться... В чому я щиро сумніваюсь... Я за цим обов´язково прослідкую... 

Тримайтесь! 

З повагою, Юлія ТимошенкоХарків, лікарня «Укрзалізниці» № 5