Звонко Каранович (серб. Zvonko Karanovi ć , 1959, Ниш) — сербський поет і прозаїк. Його творчість базується на досвіді літератури бітників, традиціях кіномистецтва і поп-культури. Працював журналістом, редактором, ведучим радіопрограм, ді-джеєм, організатором концертів. Тринадцять років був власником музичного магазину. Багато років був культовим поетом міського андеграунду. Вважає себе поетом-маргіналом. У своїх книжках описує не красу світу, а його пітьму. Поезія перекладалася англійською, грецькою, угорською, болгарською, македонською, словенською, словацькою, чеською і польською мовами. Живе у Белграді. Одружений, виховує двох дітей. 

Українські переклади:

Психоделічне хутро («Балканський експрес», «Потяг 76), поезія;«Чотири стіни і місто» (Київ: Факт, 2009).

За словами самого автора, роман «Чотири стіни і місто» є нічим іншим, як ложкою сяючої юшки у пітьмі небуття довкола нас. 

Учасники зустрічі: Звонко Каранович, Алла Татаренко та Деян Айдачич.