«Надра банку» - нова історія не схожа на дві попередні («Записки шкільного психолога», «Мрія про маленьке життя») ні форматом, ні будовою, ні жанром, але близька за спробою показати світ очима інших людей. В «Надрах» можна відчути різницю у світосприйманні банкірів, які власне банками керують і банківчан, які в них працюють; збагнути на які психологічні гачки чіпляють нас кредити та депозити; уявити що роблять гроші із тими, хто думає, що владарює над ними; побачити як трансформується розуміння таких усім близьких і бажаних дружби, кохання, професійного успіху, особистого щастя, через призму все тієї ж хрусткої зваби. Професійна деформація особистості - основна психологічна ідея роману: що з нами робить наша професія, які ролі змушує грати, які маски надягати, чим жити, що цінувати, в чому бачити сенс? При цьому в романі немає жодних повчань, бо хто ж знає як правильно? Чи є в ньому кохання? - Є, але знову ж таки - здеформоване професією «банкір».

«В романі окрім власне реалістичної сюжетної лінії, є ще одна - казкова (перша назва роману «Жив-був Банк»). Я антропологізую Банк, як таку собі «дорослу дитину», для якої люди - цікаві іграшки, яким, наприклад, можна робити операції (кредитні :)) і дивитися, що з того вийде, а ще їм можна влаштовувати різні акції, щоб операції проходили цікавіше. Зрештою, окремі іграшки ламаються, а окремі, вперті і свавільні, - вирішують, що з Банком можна вести власну гру. Це його трохи дратує, але гратися стає значно цікавіше», - розповіла «Буквоїду» Вікторія Горбунова.