Великий театр в Наталці, чи Велика Наталка в літературі?

Фаворитка, рекордсменка, ентузіастка – перешіптується літературна залаштунковщина. Тричі Наталка Доляк приміряла «літературну корону» (одну за кіносценарій – урочисто, офіційно, дві за романи – згодом, але теж із почестями).

24 травня «Типово активна вінничанка» говорила про літературну передісторію, про те, що в дитинстві не писала віршів, та й все життя мріяла зовсім про інше, аж ніяк не про літературу. Пізнавала тонкощі акторської майстерності, не підозрюючи навіть, що доля-лицедійка готує шмат зовсім іншого дійства, про яке Наталка навіть не здогадувалася. Сюжети диктувало життя, перехожі, обставини. Перший роман, який вийде у вересні цьогоріч,  цілком автобіографічний. Іронічна трагедія, зазначає авторка. Із кількох повіданих письменницею життєвих історій добряче видно, що життя Наталку готувало до пряників дууууже довго. Проте всепереборний оптимізм і невичерпний резерв легкості зробили свою справу. Сьогодні книга «гастарбайтерки з акторським минулим і літературним майбутнім» прикрашає полиці столичних книгарень.

«Гастарбайтерки» (другий – де-факто, перший – де-юре) – роман, що складається з кількох оповідань, про трьох жінок, різного віку та соціального статусу. Письменниця закликає не ідентифікувати її з кожною з цих героїнь. Це її узагальнені спостереження. Темою твору вважає заголовок книги, головною ідеєю – останні фрази. Відзначає, що проблема заробітчанства сьогодні набула зовсім іншого звучання. Це вже не велика втеча по той бік «залізної завіси» (навіть актриса лялькового театру Доляк спробувала круто переписати сценарій свого життя, вагітною перетинаючи кордон і просячи політичного притулку на чужині), сьогодні це свідомий вибір.

Авторка розкриває секрети фемінізму своєї літератури, швидше очевидного засилля її творчості жіночими образами та їхніми історіями. Наталка каже, що якби фігурував у її романі ідеальний чоловік, то питання жіночого гастарбайтерства зникло би саме собою. Каже, що другою  назвою книги була «Берлінський джайв», оскільки всі перипетії трапляються з жінками саме там. Ще «коронована конкурсом і, певно, долею пані Доляк» ділиться «технічними нюансами» літератури. Каже, що не любить мораліте під будь-яким соусом, надає перевагу фабулі над описовістю та кожен прозовий твір в уяві прописує як кіносценарій. Жінка жартує на адресу критиків, що її роман можна читати з кінця, по шматочках, а можна взагалі не читати.

Адже, якщо ДОЛя – твір знайде свого читача. А може, й глядача?

ДарИ від ДАри

«Жінка із запахом кави». Так чомусь хочеться називати мені Дару Корній. Чи то вже через її «львівську приналежність», чи то через жіночий шарм, поєднаний із «магічною» літературою. Містичність і непостійність присутні в житті письменниці завжди. Енергію черпає на капищі, любить притчі, легенди, може «перекроїти» пантеон богів на власний розсуд, змінити будь-якої миті свої жанрові уподобання та втнути ще якусь непередбачувану  літературну штукенцію. Та цього разу на презентаційному столі – книга про кохання «Зірка для тебе». Книга про складність життя, про дитячі долі, про високі почуття. Письменниця намагалася пережити все разом із своїми героями, адже її мета – достукатися до читача.

Спробувала Дара співставити коливання між прозою і поезією, тому й залучила до творчої співпраці молоду поетку Любов Долик. Римовані рядки розставили правильні акценти в романі. Письменниця переконана, що в літературному процесі позитивним моментом є збурення, реакція, відгук. У своїй творчості Дара Корній рухається інтуїтивно, відповідно до своєї ментальності, вважає нечесним писати про те, що сам ні разу не пережив. Часто посилається Дара на ментальну пам´ять, говорить із трепетом про сонцепоклонників, які були набагато ближчими одне до одного, ніж сучасні люди. Левову частку своєї презентації авторка присвятила розмовам про містичність своїх романів, зокрема про книгу «Зворотній бік світла». Ділилася планами на майбутнє, завваживши, що любить інтригу, певну незавершеність, обожнює продовження і часто навіть не здогадується, чим завершиться її наступна книжка.

Письменниця тішиться, що вже має свій фан-клуб на Сході, де продажі її книг є найбільшими. Каже, що саме література єднає країну.

Дара вдячна обставинам, що культурне середовище, молоді люди, які оточують письменницю, її наполегливість та внутрішній стержень формують її літературний простір. Вдячна й «Коронації слова». Адже якби не цей конкурс, письменниці Дари Корній не було б. Тепер вже видавець «полює» на Дару, а не навпаки.

Дара має багато планів та творчих задумів. Що ж, чекаємо літературних дарунків…

Два кольори жіночого слова

Русявка проти брюнетки, іронічність проти містичності, чіткість проти інтриги. Нічого спільного, крім однієї любові. Любові до смаковитого слова, слова будь-якого кольору, з будь-яким акцентом. Слова, яке творить наш літературний простір. Сучасний, нетиповий, непередбачуваний. Де кожен у ньому по-своєму гастарбайтер, де кожен шукає зірку для себе…

На фото: Дара Корній