Книга розпочинає свою дію із проголошення Незалежності України й по-суті є художньою історією країни - останніх трьох десятків років. А доля кожного з її героїв – роздумами на тему, куди міг би повернути розвиток держави у той, чи інший ключовий момент. Про ідею створення, сюжетні повороти та загадкову назву книги письменник поділився з читачами.

«Зазвичай пишу або пізно вночі, або на балконі в дику спеку, або у ванній, або в метро, де ніхто й не здогадується, чим я зараз займаюся. Приблизно в таких середовищах - у пізній темряві - я й писав свій новий роман "Ключові клапани", - розповів про створення книги Павло. - Ідея цілковито сформувалася на березі Дніпра у серпні, на сонячному пляжі... Мені хотілося поєднати уже майже тридцятиліття в одну цілісну історію, три різні епохи, покоління, способи і формування мислення, стереотипи, меми й ідеї, зміну ставлення суспільства до влади, зміну ставлення особистості до історії й моралі».

«Ключові клапани» -  друга книга великої прози Коробчука.  Це історія про дружбу і зраду, славу і звинувачення, хворобу і любов, музику й мужність. «Вирішив підсумувати час від точки дня Незалежності до сьогодення. Розмислами, історіями, героями показати - як час і нові знання змінюють наше минуле. Час змінює минуле. Кожне попереднє десятиліття породжує наступне. І це схоже на передачу генів: ось з´являється нібито нове десятиліття, але з генетичним матеріалом минулого десятиліття, з подібними рисами обличчя, і тому історії повторюються під зовсім неочікуваним кутом і в неочікуваних обставинах», - зауважує письменник.

Перед читачем розгортається історія 4х друзів: Дениса, Яна, Юри і Віти. Одного спекотного серпневого полудня діти виходять з музичної школи і зустрічають активістів, що святкують проголошення Незалежності України. Кожен герой роману дуже різний, як й музичні інструменти у їхніх руках - волторна, гітара, барабани і скрипка, – а відтак, й доля у друзів складається по-різному.

 «Чотири головні герої "Ключових клапанів" - це чотири збірні образи - моїх друзів, недругів, просто красивих незнайомих облич на фотокартках. Я їх дуже довго збирав докупи, а ще довше формував хронологічну лінію сплетінь їхніх біографій. Кожен герой, і музичний інструмент кожного з них, - це символ того, як могла би розвиватися країна, якби вона була людиною, якби неї був характер. Чотири різні характери, чотири різні перспективи і стратегії. Хоча, про які стратегії можна говорити, якщо далеко не всі з них спрямовані на самовдосконалення... І слово "клапани" - це не так про серце, як про музику. Чому? Про це - в романі».