Сергій Жадан, письменник:

Гідних багато, шансів не має ніхто. Поки що.

Михайло Бриних, критик, письменник:

Запитання риторичне ) Тільки Ліна Костенко.

Андрій Курков, письменник:

Ліна Костенко.

Ірина Славінська, літературний оглядач «Української правди» та журналу «ШО»:

Найпростіше тут говорити про відомих закордоном українських письменників. Найбільш перекладеними є Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Оксана Забужко (в алфавітному порядку). Інший підхід - обирати достойника з кола мастодонтів української літератури. Тоді це Ліна Костенко. Не можна ігнорувати, що для широкого кола читачів саме вона вже 50 років є найбільш авторитетним письменником. Але, як на мене, жоден із названих не має достатнього «планетарного» масштабу. З іншого боку, для українського читача і Герта Мюллер ще так недавно була порожнім звуком.

Іван Андрусяк, письменник: 

Василь Герасим´юк, Василь Голобородько, Микола Воробйов/

Ігор Котик, літературознавець: 

Дуже коротка відповідь: Юрій Тарнавський.

Дуже люблю його творчість. Я писав дисертацію=монографію не для того, щоб захиститися, а з любові до тих текстів. Зацікавився я ним ще в 95-му році, на фоні його творчості трохи недолюблюю багатьох материкових авторів. Тарнавський дуже сміливий, але я б не хотів казати експериментальний, бо це віддає трохи штукарством, позерством, а тексти Тарнавського при цьому дуже виважені, екзистенційно насичені. Окрім того, його англомовна проза видається у США і має там певний успіх. Якби він був раніше відрікся від української мови (як радив Ю.Луцький) і перейшов на англійську, то був би напевно значно більше відомим. Але хто з материкових українців висуватиме такого стилістично далекого від української літератури автора на Нобеля?
 

Олександр Кабанов, поет, головний редактор журналу «ШО»:

Жадан і Подерв´янський.

Олег Соловей, літературний критик: 

Якщо за якістю й серйозністю доробку, то з нині живих я би назвав передовсім критика, літературознавця і публіциста Івана Дзюбу. Але водночас мені дуже хочеться назвати й поета Василя Герасим´юка. Навряд чи на Заході є сьогодні поет такого рівня.
 

Андрій Кокотюха, письменник: 

Ліна Костенко.

Завен Баблоян, видавець:

Мені, якщо чесно, здається, що Нобелівка надто «брендова» премія, в тому сенсі, що сприймається як «відзнака за геніальність». Між тим, коли літературний текст дійсно добре написаний, вже важко (і чи можливо взагалі?) розсудити, хто з авторів «геніальніший».   Крім того, це все ж таки премія за «ідеалістичну літературу», і розумій як хочеш... Отже, не знаю, чи достатньо (для Нобелівки) ідеалістичні твори пишуть Андрухович, Костенко, Курков чи Забужко. 
Ще не було випадку, щоби її давали комусь молодшому за 40 років (точніше, 42, що натякає  :), а середній вік нобелівського лауреата з літератури - більше ніж 65 років. Це-таки значно звужує коло українських кандидатів. Отже, якщо почекати років хоча б 10, Нобелівському комітету вже буде де розгулятися:)

Єгор Соболєв, керівник бюро журналістських розслідувань «Свідомо»:

Забужко.

Євген Баран, літературний критик:

Дуже коротка відповідь. Перед Новим роком у «ЛітАкценті» була з цього приводу стаття Юрія Винничука, в якій він обґрунтував кандидатуру Валерія Шевчука. Я погоджуюся із цією думкою і підтримую її.

Анатолій Дністровий, письменник:

Навряд чи вірно буде назвати когось одного, бо в нас є дуже симпатичні, хоч і дуже різні, автори.

Отже мій вибір такий.

З поетів - Василь Голобородько, Олег Лишега, Василь Герасим´юк, Петро Мідянка.

З прозаїків - Валерій Шевчук, Юрій Іздрик. 

Данило Яневський, журналіст: 

Якщо висувати, то Куркова