Re: цензії

1957 року закінчила історичний факультет Київського університету. Була на журналістській роботі: у червні — жовтні 1957 року — завідувач відділу інформації редакції газети «Молодь України», у 1957-1965 роках працювала в редакції іномовлення Українського радіо.

1966 року стала членом КПРС.

1967 року закінчила аспірантуру Київського університету. Того ж року захистила кандидатську дисертацію «Місце Михайла Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19 століття».

За публікації, присвячені Михайлові Драгоманову, зокрема повість «Передчуття весни» (1970), монографію «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (друга половина 19 століття)» (1971), роман «Клятва» (1971), зазнала критики партійного та радянського керівництва.

Від 1967 року викладала в Київському університеті: у 1967—1987 роках — асистент, старший викладач, доцент кафедри історії України, у 1987—1993 роках — доцент кафедри історії народів Росії.

Від 1994 року — доцент, від 1996 року — професор кафедри теорії та історії культури України Київського інституту культури (нині — Київський національний університет культури і мистецтв).

Від 1996 року — професор і завідувач кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету.

У 1994-1996 роках була головою Київської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Від 1998 року голова благодійного братства святої княгині Ольги при Українській православній церкві Київського патріархату.

Раїса Іванченко захоплюється малюванням і вирощуванням помідорів.

Автор книг: «Клятва» (1971), «Любити не просто» (1976), «Не розминайсь із собою» (1980), «Гнів Перуна» (1982), «Золоті стремена» (1984), «Зрада, або як стати володарем» (1988), «Сіті життя і смерті».

Історична повість «Передчуття весни» (1970) та роман «Клятва» (1971) — про життя і творчість Михайла Драгоманова.

Збірки повістей і оповідань «Любити не просто» (1976) і «Не розминись із собою» (1980) присвячено морально-етичним проблемам сучасності.

Своєрідною тетралогією про Київську Русь, її міжнародні зв´язки є романи «Гнів Перуна» (1982, 1985), «Золоті стремена» (1984), «Зрада, або Як стати володарем» (1988) та «Отрута для княгині» (1995). З їхніх сторінок постають образи видатних державців Діра і Аскольда, Рюрика, Олега, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Данила Галицького, Олександра Невського, відомих мислителів Нестора Літописця, Іларіона, Кирила і Мефодія та ін.

Окремі твори Раїси Іванченко перекладено російською і вірменською мовами.

Автор циклу радіопередач «З історії української державності» (1993—1994, 2001), «Історія без міфів» (2001—2003) та ін.

За участі Іванченко підготовлено кілька історико-документальних телефільмів: «Драгоманов», «Титан», «Історія Чорноморського флоту» (усі — 1995) та ін.

1996 року отримала Шевченківську премію за тетралогію про Київську Русь: «Зрада, або Як стати володарем», «Гнів Перуна», «Золоті стремена», «Отрута для княгині».

Нагороджена орденом «За заслуги» третього ступеня (2004), орденом святої Великомучениці Варвари (2004), орден «За заслуги» другого ступеня (2007), медаллю «За трудову доблесть», «Ветеран праці» (1986).

Кандидат історичних наук (1967). Професор (1997). Відмінник освіти України (1997). Заслужений діяч мистецтв України (1999). Член Національної спілки письменників України (від 1977 року).