...Монорейковий потяг, як завжди, стрімко біг по місту, минаючи робітничі квартали, причальні вежі повітряного порту, петляючи поміж громіздких хмарочосів. Його нитки пронизали все місто, немов зшиваючи його докупи. Найшвидший і, мабуть, найспокійніший транспорт – тут не часто побачиш...

...Коли я остаточно повірив, що можу читати асфальт – у глибинах мозку замерехтіла страшна здогадка. Я пришвидшив ходу й тепер майже біг... Справді, чим ближче до квартири – тим більше літер на землі. На східцях все просто кишіло буквами, цифрами та ієрогліфами. Вони прилипали до...

  Переклади з болгарської Пейо Яворов ДО ПРЕКРАСНИХ ОЧЕЙ Прегарні очі – непорочні, дитинні, Таїться музика у них, проміння. Не кличуть і не обіцяють знади. І молиться моя душа заради Дитини в них. Як молиться моя душа! Шалені пристрасті й біда на ранок Огорнуть в сорому й...

Что управляет тобой, кто направляет тебя, когда по дороге домойдумаешь о совершенном?Когда голова твоя – так высоко-высоко, над крышами и проводами, но недалеко от земли, как стебель какой-то, колышется шея?Кто вдруг хватает тебя перед входом в кино или дверью кафе,в какой-нибудь вечер,...

Это мы, стоящие лицами к самим себе спинами к собственной памяти… это мы, замершие в неком жесте на полуслове вздрогнувшие от внезапной тишины прямо стоящие – это мы Каждый из нас в отдельности стоит лицом к собственному лицу стоит в смятении Кто это, думает каждый, неужели это я?...

Я - это то, что я знаю о людях; я - то, как жизнь входит в меня.Я - этот маленький, дрожащий, сидящий на корточках, обхватив колени, с глазами на пол-лица.Я - это тело, как ни странно, это ощущение в области угла, где сходятся ребра.Ощущение тяжести, присутствия, пульсации, мерцания,...

Я говорю о том, о чем не могу сказать:вот, на апрельскую зелень падает вода,поднимаю голову кверху, жмурюсь, чихаю от солнца,слепой дождь,зрячая трава,моя задранная голова.В течение суток, казалось бы, одна и та же весна.Отчего в разное время она по-разному прекрасна?Кольца дыма, летящие в...

Я іду на Майдан, як уже йшов не раз, як ішли небайдужих мільйони. Сам собі дав я категоричний наказ влитись до бунтівної колони.   Яіду на Майдан. Варіантів нема, з двох одно маєм ми вибирати: чи покори принизлива вічна тюрма, чи невічні лук´янівські...

Озеро знайшов швидко і легко. Дорога зайняла не більше десяти хвилин, хоч довелось переступати чималі калюжі і коров’ячі лайняки. Добре, що хоч взувся не у нові черевики. «Село… що ти хотів?» Він примостився на колоду зрубаної верби, що дуже зручно лежала край берега....