Хоча досі вважалося, що загалом офіцерів-чужинців в УГА було кілька десятків, аналіз архівних документів та спогадів свідчить: насправді на захист ЗУНР стало значно більше європейських солдатів.

У книзі вперше систематизовано біографічні дані офіцерів неукраїнської національності, котрі служили в Українській Галицькій армії та проаналізовано їхній подальший життєвий шлях. Унікальні документи, понад сотню рідкісних фото, здебільшого з приватних архівів, значна частина котрих раніше не публікувалася в Україні, доповнюють цікаву розповідь про життя та долю іноземних вояків УГА.

Військове братерство війни за незалежність ЗУНР позитивно оцінювали сучасники-українці. Автори більшості мемуарів із вдячністю пригадують і австрійців-штабістів, і євреїв-лікарів, і росіян-авіаторів, і всіх інших «чужинських» військовослужбовців УГА.

Вони всі воювали за батьківщину. Нашу батьківщину. Україну. Австрійці й хорвати, судетські німці й галицько-буковинські фольксдойчі, чехи та румуни, угорці й італійці. І навіть поляки. У складі УГА вони виступили проти ворогів української незалежності - Польщі, «червоної» і «білої» Росії.

У кожного з представлених у книзі вояків був свій шлях до УГА. Хтось пішов до галицького війська добровільно, за покликом серця, оскільки не мислив свого майбутнього окремо від майбутнього українського народу, в середовищі котрого жив. Ще інші зголосилися в УГА «на роботу», бо за чотири роки Першої світової звикли до військових буднів, та й нічого, окрім воювати, не вміли. Були, очевидно, й такі іноземні солдати, які пішли захищати ЗУНР, а потім і УНР, із примусу, безнадії чи просто з авантюрних міркувань.

Стецишин О. Ландскнехти Галицької армії / Центр досліджень визвольного руху. - Львів: Часопис, 2012. - 480 с., іл.