У цьому виданні представлено рідкісний досвід майже 100-річного життя й 80-річної мистецько-педагогічної діяльності Павла Івановича Муравського (1914) - живої легенди українського хорового співу ХХ-ХХІ століть, видатного хорового дириґента й педагога сучасності, професора Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, народного артиста України, почесного академіка Національної Академії мистецтв України, лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1979), Героя України.  

Павло Муравський перший в українській музичній літературі через розкриття свого творчого методу виклав методику хорового дириґування, акапельного хорового співу в природному ладові, що є суттю хорової школи Муравського.

У виношеній у серці книзі, де поєднано мемуаристику й методологію, патріарх української музичної культури являє майже незнану досі яскраву грань свого щедрого таланту - філософію хорового співу.

У Додатку вміщено фахові осягнення й осмислення феномену Павла Муравського, спогади й відгуки про маестро знаних митців України та світу, його колег і учнів, листування, фотографії.

Видання має суспільну значущість своєю високою духовною спрямованістю та мудрою проникливістю в саму суть життя й мистецтва, спонукає до пізнання й плекання самобутньої української співочої традиції та моральної чистоти як джерельної основи саморозвитку людської особистості й збірної особи народу, національної культури й суспільного ладу.

Книгу видано на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за Програмою «Українська книга» в серії «Бібліотека Шевченківського комітету».

Як зазначає в передмові редактор-упорядник цього видання культурософ Олександер Шокало:

«Представляти Павла Муравського немає особливої потреби. Видатного хорового дириґента й педагога сучасності, який виховав кілька поколінь хормейстерів і співаків, знають в Україні й у світі...

Не в титулах і званнях велич цього мудрого й вольового українця. Він скромний і невибагливий у побуті, та стосовно утвердження в житті українського суспільства ідеалів національного мистецтва і в цілому культури маестро Павло Муравський виявляє рідкісну нині відвагу й вимогливість. Як підтверджують численні учні видатного педагога й правдиві цінителі хорового мистецтва: після Олександра Кошиця тільки Павло Муравський досягнув вершинної чистоти звучання українського хорового співу в природному ладовому інтонуванні.

Свого мудрого вчителя, Діда, учні називають «українським музичним Конфуцієм». Справді, Павло Іванович як мудрець дириґує чистим серцем, чутливою душею, ясними очима й ледь-ледь руками, говорить набутими на віку філософемами. Ось як образно сформулював Павло Муравський основоположну світоглядну вимогу до хорового співу й до життя: «Чистота співу - чистота життя». Звідси постала й назва книги, в якій маестро зібрав знання свого серця.

Надзвичайно вражає, як через трудну особисту долю Павла Муравського відкривається великотрудна доля рідного народу. Живу глибинну єдність усього пережитого на своєму віку маестро означив так: «Моє життя - моє мистецтво». І ця формульна теза стала назвою основного розділу книги.

Павло Іванович роками неспішно, розмірено писав цю книгу про своє неподільне життя-мистецтво каліграфічним письмом, дуже схожим на козацький скоропис. У цьому красивому плетиві зачудовує кожна чітко виведена літера, як у хороведенні маестро зачудовує кожен чисто виспіваний звук. А за цією фактурою - витончене відчуття ладу й ясність мислення, які пульсують світлом духу в його живих спогадах, у глибоких роздумах про долю рідного народу й питомої культури, в проникливому розкритті таїн хорового співу, в мудрих настановах своїм учням і всім, хто плекає в собі чуття чистоти, краси, ладу».

Ось як настановляє Маестро: «Чистота, краса - це наше кредо, це ознака чистої душі. А з чистою душею треба чисто співати. Чистий спів спонукає людей до чистого, висококультурного життя. Чистота в інтонуванні повинна стати бажанням чистоти життя взагалі. Потрібно всім нам до цього прагнути».