Чому людина живе, наче спить? Що потрібно, щоб вона проснулась?

Юрій Холоденко, від імені якого ведеться розповідь, за сорок два роки встиг подолатипік імені Абу Алі ібн Сіна на Памірі, спробував кілька професій, подружився з греком Едом Хезерлі, на іподромі якого робив фальшиві ставки, написав роман, від якого відмовились видавництва, одружився і розійшовся з дружиною Ією, яка забрала сина й втекла до подруги у Мілан, а смислу життя не пізнав. Поки не померла мати. І та смерть стала поштовхом, що його пробудив. Мати заповіла знайти батька, який пропав сорок років тому. 

Мати вірила, що батько живий. Після її похорону Юрій приїжджає в рідне місто Емськ і починає пошуки. Його батько вирушив на полювання на озеро Біле за 89 кілометрів. Там їх чекав лісник Тимофій Духович. Але туди жовті «Жигулі» не доїхали. Холоденко знаходить на маминій квартирі магнітофонну бобіну із записом композиції «Сходи до небес» модної у часи батькової молодості групи «Лед Зеппелін», що переривається розмовою коханців, які домовляються про зустріч. Жінку звати Луїза, а чоловік невідомий. 

За сорок років багато відбулось змін, чимало свідків повмирали. Холоденко знаходить слідчого Іларія Шамана, який вів тут справу. Капітан міліції сказав, що відчуває несплачений борг, бо йому те діло не дали розслідувати. Начальник міліції полковник Сахно відсторонив його і призначив лейтенанта Збруєва. А Збруєв незабаром кинув справу в архів і звільнився у званні майора з міліції, пішов у бізнес.

Пошуки батька перетворилися в гострі детективні пригоди.

Роман вийшов у видавництві «Клуб сімейного дозвілля».