Re: цензії

28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності

Re:цензії

05.12.2008|11:14|Тетяна Трофименко

Апокаліпсис для публіки

Михайло Бриних. Шахмати для дибілів. К.: Факт. 2008. -142 с. 

Український письменник Михайло Бриних – людина слова. Його книжка «Електронний пластилін», що вийшла друком минулого року, окрім усього іншого, справді розповідала про пластилін – як метафору технічного прогресу та його дегуманізуючої ролі в житті соціуму. А цьогорічна книжка «Шахмати для вибілів» справді розповідає про шахи. Хоча особисто я сподівалася, що там буде про любов… Ну або хоча б не так багато про шахи.

Отож, якщо у шахах ви не розбираєтесь, читати основну частину роману Бриниха вам буде важкувато. Не без пізнавального значення, звісно: з твору ви дізнаєтеся про «общі принципи дибютної теорії», прослухаєте «курс настоящих шахматних диб ютів», викладені доступною мовою й не без почуття гумору. Мова ж «Шахмат…» доступна настільки, що я вже бачу, дорогі читачі, як ви ледве стримуєте зауваження до автора та коректора: «Слова дебіл і дебют пишуться через Е!» Так то воно так, але чинний правопис у сконструйованій Бринихом реальності не діє, як не діють і норми літературної мови…

Очевидно, якщо вважати літературну мову штучним утворенням, що не існує в живому використанні, то суржик, яким послуговуються автор та персонажі, слід розглядати як крок до відтворення життєвої правди та реалістичності зображення. Справа лишень у тому, що в «Шахматах…», на відміну від, скажімо, «Пісєм братана», в уста персонажів вкладено не мовлення пересічних громадян, а радше ту риторику, що позначає тексти самого автора в живому журналі: інтертекстуальний зв’язок між цими двома дискурсами лежить на поверхні, адже один із центральних персонажів зветься доктором Падлюччо – саме такий нік має Бриних у Livejournal.

Якщо врахувати, що у книзі доктор Падлюччо працює охоронцем у супермаркеті, то його висловлювання на кшталт «не каждий, моє многогрішное дитя, здатен узрєть, як хіла осліца людського інтілєкта перетворюється на царівну красавіцу з порно фільмів. Не каждому дано пройти в ці разверзті врата, і не каждого вщипне за щоку нордіческій вітер неістовства, указуя вірний шлях до первозданної красоти…» (с. 95) зовсім не нагадують живого мовлення, а служать матеріалом для конструювання умовного художнього простору, де герой, в принципі, один – автор.

Поза сумнівом, текст «Шахмат…» оцінять прихильники «парадигми Подерв’янського». У ньому також є все потрібне для інтелектуальної розваги: з вершин філософських пасажів автор круто опускає читача в епатаж і натуралізм (скажімо, «дибют Арангутанга» «названий так патаму, шо ета п’єска с пєрвого же хода тянецця впірьод столь жи безсмислєнно, як і рука абізяни, яка токо шо виколупала із жопи трохи гамна, панюхала його і осознала, шо воно сильно воняє» (с. 54)), а за описами шахових партій приховуються політичні та історичні аналогії.

Головна ж інтрига, як і в «Електронному пластиліні», має есхатологічний характер (до речі, про «Пластилін» нагадує й поява улюбленого Бринихівського персонажа Колі, котрий у новому романі постає в іпостасі самородка від шахів Колі-алкаша). Уникаючи спецефектів, на які була такою щедрою попередня книжка, де зловісне Жовте з вкрапленнями пожирало людей, деформуючи світ, як пластилін, автор знову править про згубний вплив технічного прогресу, вибудовуючи елегантний конфлікт між Богом і дияволом: «Наприклад, іще в кінці пришлого вєка діавол лічно вложив агромні бабки у розвиток ІТ технологій. Кампутір він поставив на покутті сучасної цивілізациї, й забацав із нього срамну ікону. А лопухи, яких давно обпутав Інтернет і електронний банкінг, охоче повелись на етот сіліконовий символ діавольской віри» тощо (с. 135).

Апокаліптичний шарм останніх часів виразно відчувається на останніх сторінках книги, і вже навіть у очах бабульки з костелу спалахує невипадкове «красне зарєво» – але саме в цей момент автор перериває розповідь, аби повідомити читачеві, що далі буде…

Для тих, кому здалося, що тема дебілів не розкрита: автор обіцяє, що наступна книжка буде вже точно про справжніх дебілів – отих абсолютно ненормальних, що їх розривають на шматки сонячні промені.  

Цей матеріал надійшов на конкурс читацьких рецензій, який проходить в рамках «Книги року» Української служби Бі-Бі-Сі. Портал «Буквоїд» є інформаційним партнером цього проекту.

УМОВИ КОНКУРСУ



Додаткові матеріали

07.11.2008|14:08|Re:цензії
Шахмати для дибілів: рецензія Б.-О. Горобчука
24.11.2008|14:15|Події
Михайло Бриних: «На Достоєвському література закінчилися, відтоді триває дискотека»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери