Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
Re:цензії
Пастух мрій на пасовиськах ночі...
Гражина Добренько. Никифор Побідоносець/ Никифор Победоносец. Поезії / Переклад Олександра Гордона. – Львів, 2009. – 88 с.
Що перекладацтво у нас занедбане і зринає випадково, без будь-яких програм і підтримки – державного чи меценатського, – очевидно. Ще іноді виправляють ситуації іноземні посольства, нечисленні закордонні інституції, фундації чи стипендіяльні фонди, розподілення яких теж є справою припадковою й здебільшого приватною. У цьому переконуюсь на прикладі поета і перекладача зі Львова Олександра Гордона, який вже більше десятка років спеціялізується на перекладах з польської поезії, має в своєму доробку цілий ряд книг (Віслава Шимборська; Богуслав Жураковський. Карловарські пісні (український і польсько-російський варіянт); Вацлав Костжева (український), Гражина Добренько (українсько-російський і полдьсько-російський варіянт), Божена Боба-Диґа (польсько-український варіянт), але так і не може вирватися на серйозні пропозиції з польської чи української сторін, хоча перекладач він серйозний, сумлінний і талановитий.
Окрім всього, Олександр Гордон займається ще й видавничою справою, і всі названі мною перекладацькі проєкти вийшли переважно або його засобами, або в львівському «Споломі». Можливо, це одна з причин, чому його перекладацького доробку фактично не видно на прилавках наших і так бідних українських книгарень.
Гражину Добренько Олександр Гордон вже перекладає давно, окремою книгою польсько-російське видання її поезій «Искусство жизни» вийшло у Львові 2007 року. Цьогоріч появився українсько-російський варіянт «Никифора Побідоносця», про який хочу трохи більше сказати.
Розпочну із естетичного боку. Загальний вигляд непоганий, дизайнерське вирішення обкладинки оригінальне й просте водночас. Але є ряд зауваг, які треба на майбутнє врахувати. Насамперед до таких видань треба хоча би невеличкі передмови, де б сказати про самого автора і традицію, яку сповідує. Анотації довідникової все-таки замало: «Гражина Добренько – польська поетка і перекладач. Авторка книжок поезій «Двоголосся» (1981), «Вірші з дрібкою іронії» (1988), «Лінія берега» (1995), «Мистецтво життя» (1996), «Страх висоти» (2001) ».
Краківський ландшафт культурний, географічний, історичний є домінуючим у творчості Гражини Добренько. А ще наскрізне екзистенційно-елегійне споглядання/проминання, якою особливо виповнена її поетична збірка «Мистецтво життя». Це дуже делікатний, внутрішньо-латентний культурний простір, що здебільшого перебуває сам у собі. І якщо й говорить елегійно-ностальгійно чи споглядально-промильно, то це той внутрішній поетичний крик, єдино можливий у варіянті ліричної героїні Гражини Добренько – інтелєктуалки, якої світ просто не бачить, бо занадто скромна, можливо портретно невиразна і тиха ця лірична героїня.
Остання поетична книга, яку написала Гражина Добренько – «Никифор Побідоносець» присвячена видатному українському художнику Лемківщини Никифору Єпифанію Дровняку (21 травня 1895, Криниця —†10 жовтня 1968), якого світ відкрив для себе ще з 1932 року, коли в Парижі відбулася перша виставка робіт цього геніяльно самородка-примітивіста з м.Криниця, де художник жив і помер.
У Польщі до творчого спадку Никифора ставляться з більшою повагою і пієтетом, аніж українці. І це є прикро, хоча й симптоматично для нас.
Саму книгу варто було проілюструвати хоча б деякими роботами Никифора, а також подати невеликий коментар, адже вірші Гражини Добренько є простором культурологічним, який природній для поляків і малознаний або незнаний для українців.
Наприклад: звідки рядовому читачеві знати, хто такий Тадеуш Шая (1925-1993), а се польський поет; чи кав’ярні Казімєжа – давнє польське місто, що стало єврейський районом Кракова; чи Костел Божого Тіла або синагога Темпель – культурні й релігійні пам’ятки старого Кракова; чи звідки знати, що Велика Ектинія – це рід молитовних прохань, які входять у православне богослужіння.
Все це речі необхідні при читанні поетичних книг такого ряду, якою є книга Гражини Добренько. Бо кожен вірш книги – це або настрій викликаний картинами Никифора (окремі вірші дублюють назви картин Никифора), або місця, пов’язані з ним. Або настрій і місця, пов’язані і близькі поетесі.
Відверто кажучи, такі книги не легкі для перекладу. Бо за позірно простою формою (а більшість польських поетів поділяють тезу Ружевича, що всі прості вірші наприкінці стають складними для сприйняття), відтворений багатий внутрішній світ художника і поетеси, наскрізний діалог їхній крізь простір і час. Принаймні, отой пласт культурологічний, історичний, глибоко національний, який сам по собі нібито є самодостатнім, і в принципі є таким, але потребує хоча би незначного проведення його лабіринтами.
Гражина Добренько – поетеса внутрішнього зламу і болю, десь її вірші у цій книзі є авторськими стилізаціями під картини і настрій картин Никифора з його простим і нібито недбалим тлом і лубочними кольорами веселки, які або розмиваються на картині, або домінує якийсь один з кольорів.
Мені видається, що такі книги добре доповнюють альбомні видання художника, якби такі вийшли, бо ця історико-культурологічна основа є тільки свідченням любови і бажання наблизитися до розуміння. Того, про яке колись Екзюпері говорив, ще коли б люди знали, що у сфері природи людина може не тільки розуміти, але розуміти іншу людину. Якби вони тільки знайшли мову.
Никифор знайшов свою мову розуміння. Гражина Добренько, гадаю, втрапила у це розуміння, інакше б її книга не змусила мене шукати акварелей і малюнків Никифора, який все знав: «Не ставив собі запитань // Звідки ми? // Хто ми? // Куди йдемо? // Він про це знав» («Він знав»). Олександр Гордон доніс ці голоси, розширив межі їхнього порозуміння (хоча органічнішим був би польсько-український варіянт книги, а не українсько-російський). Такий творчий тріумвірат можемо тільки вітати...
Коментарі
Останні події
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"