Відомий французький педагог, викладач світової літератури та письменник Даніель Пеннак не дуже знаний в Україні.  Декілька років тому українською було перекладено його дитячі твори «Око вовка» та «Куть-кутько», але це, здається, і все. Та письменник спеціалізується не тільки на дитячій літературі, він також є  майстром гумористичної прози та «чорного» детективу. Виправити ситуацію вирішило видавництво «К.І.С.», що цьогоріч опублікувало «Усе для людожерів» – роман написаний Пеннаком в 1985 році, який є першим з серії детективних історій, що отримала загальну назву «Сага про Малоссена».

Головний герой роману Бенжамен Малоссен працює в Магазині – велетенському супермаркеті, який може запропонувати покупцеві найрізноманітніші товари: пуловер, холодильник, ліжко чи навіть зброю. Та він не охоронець, продавець чи консультант. Його офіційна посада технічного контролера це фікція, а насправді вона дивна і незвична – цап-відбувайло. Посадові обов’язки головного героя полягають в тому, щоб брати на себе вину в усіх негативних ситуаціях, що трапляються в Магазині.

Саме в цьому Магазині відбуваються теракти – невідомий злочинець підриває бомби і від вибуху завжди хтось гине. А Малоссен завжди знаходиться неподалік  епіцентру. В якийсь момент він розуміє, що його прагнуть підставити.

Роман повний колоритних персонажів. Чого тільки варта сім’я Малоссена. Матір, зосередившись на власному особистому житті, покинула дітей передавши йому опікунство над ними. Старша сестра Луна, що знаходиться в депресії через вагітність та закоханість в молодого лікаря, кожного дня телефонує головному герою в пошуках поради. Не дають Малоссену спокою також і молодші брати з сестрами, з якими він живе разом: Клара захоплена фотографією та підготовкою до ЗНО, Тереза зосереджена на астрології, Жеремі здатний підірвати школу та  Малюк, що колекціонує фотографії. Ще одним членом сім’ї є пес-гульвіса Жуліус, який схильний до, на перший погляд, раптових приступів епілепсії та не любить митися.

Друзями головного героя є інші працівники Магазину: завідуючий відділом інструментів  Тео – гомосексуаліст,  що любить фотографуватися і вишукано одягатися та нічний охоронець Стожилкович – незмінний суперник Малоссена в шахах. Дівчина Малоссена –  Джулія, теж неординарна особистість – вона  журналістка в журналі «Актюель», яка цілком спокійно може спробувати поцупити пуловер в Магазині.

Роман написаний в легкій, дещо гумористичній, формі. Хоча питання, що в ньому підіймаються надзвичайно серйозні: виховання дітей, відповідальність, вірність. Засуджує автор обман та, часом дивну, експлуатацію людей. Також читаючи книгу читач має змогу відчути обурення автора щодо гоніння євреїв та дій колабораціоністського уряду Віші під час Другої світової війни. Що й не дивно, зважаючи на те, що автор француз-інтелектуал, що народився за пів року до закінчення військових дій та міг на власні очі бачити їх наслідки в післявоєнній Франції.

Варто звернути увагу на те, що назва книги французькою «Au bonheur des ogres» є алюзією на роман Еміля Золя «Au Bonheur des Dames» («Дамське щастя»), що й не дивно, якщо пригадати, що Пеннак викладач літератури.

Адаптацію тексту для україномовного читача здійснила Марина Марченко. Саме завдяки їй роман читається легко та з приємністю.

Книга, безумовно, заслуговує бути поміченою не тільки любителями французької літератури, але й всіма поціновувачами детективного жанру. А тим хто з задоволенням прочитав роман залишається терпляче очікувати наступних перекладів творів про Малоссена.

Для любителів французького кіно залишається додати, що молодий режисер Ніколя Бері  екранізував цей роман Пеннака в 2013 році.