І як ти його проживеш – залежить лише від тебе! Долай стереотипи, роби те, що любиш, живи на повну – ось головний месидж усіх книг про корову Маму Му авторства Юйї і Томаса Вісландрерів.

Отож, хто вона, оця неймовірна корова, з якої усім нам потрібно брати приклад, аби потім «не було болісно за намарно прожиті роки»?

Вона – головна героїня циклу барвистих книжок шведського подружжя, і вона – справжня світова зірка, адже саме завдяки книгам про неї, таку вільну і таку самодостаню, автори були нагороджені літературною премією імені Астрід Ліндґрен. 

Одразу кілька слів про самі книжки: вони бомбічні! Формат А4, крейдяні барвисті сторінки й ілюстрації – ілюстрації самого Свена Нордквіста, «батька» Петсона та Фіндуса! Ви одразу ж упізнаєте його стиль!

У видавництві «Навчальна книга – Богдан» уже побачили світ шість книг про Маму Му, і це далеко не кінець, адже у друкарні зараз ще кілька,  і обіцяю ! – ця корова ще вас здивує!

Отож, давайте по порядку. Уявіть собі, що ви – корова. Звичайна собі корова зі звичайного собі сільця. І вам Богом та людським присудом світить лише одне – жувати траву, перетравлювати її своїми чотирма шлунками і давати молоко. Все. Без варіантів.

Але варіанти завжди є! Як вони є і у Мами Му!

***

Приміром, у книзі «Як Мама Му будувала хату» наша корова якось підгледіла, як сусідські діти майстрували собі халабуду на дереві – і теж захотіла побудувати хатку…. Так, на дереві... Так, корова... Власноручно! Вірніше, власнокопитно!  І зробила це! Адже немає нічого недосяжного для тих, хто має мрію!

Бо ж знаєте, які вони, корови? Допитливі та беручкі до нових справ! Ех, та навіть її найкращий друзяка Ворон був у шоці!

« - Я теж хочу будувати, - сказала Мама Му.

Воронові здалося, що він не розчув.

-  Хату? – перепитав він.

-  Му-у, - відповіла Мама Му. – Хату. На дереві.

-  На дереві? – перепитав Ворон. – Ні, ні, ні!

Він став промовляти поволі й дуже виразно:

- Ти корова, Мамо Му. Повторюй за мною: « Я корова. Корови не лазять на дерева і не будують хат». Скажи це.

- Я хочу збудувати хату.

Ворон проказав іще виразніше:

- Корови. Не. Будують. Хат. Ану повтори!

- Мені потрібні цвяхи і молоток, - сказала Мама Му.»

З цього і почалася неймовірно захоплююча історія про подолання стереотипів, про  забивання цвяхів хвостом, про те, що є різні способи робити «правильно» і про те, що не завжди потрібно жити у хатинці, яку збудував, а лише інколи навідуватися – і милуватися.

***

  Наступна книга - «Мама Му гойдається». Бо хто сказав, що корови не повинні гойдатися на гойдалках? Це все стереотипи! Якщо дуже хочеться – то можна!

Так і наша корівка Мама Му якогось разу, побачивши, як діти граються, вмовляє свого друга Ворона зробити для неї власну гойдалку. Ворон, звісно, впирається, але хто ж може опиратися жіночим чарам Мами Му?!

Словом, Мама Му вкотре долає всі стереотипи щодо того, як правильно поводитися коровам (чи ж лише коровам?!)

« — Ти — корова, Мамо Му, — сказав Ворон. — А корови не гой-да-ють-ся.
— А от і гойдаються, — відрубала Мама Му. — Жаль корів, які зроду не гойдалися.
— Жаль! — скрикнув Ворон. — Кар-р! Корови ходять луками й пасуться. А потім стоять, ремиґають і ловлять витрішки. А тоді заходять в корівник і їх там доять. І вони відчувають від того задоволення.
— А я не відчуваю, — сказала Мама Му. — Не треба весь вік стояти, ремиґати і ловити витрішки через те, що ти корова.»

ЗОЛОТІ СЛОВА!

***

А потім, у книзі «Мама Му в басейні», наша корова 21 століття надумала…. поплавати у справжньому міському басейні! Ех, як же скептично до цього поставився її друг Ворон!

«– Кар-р, Мамо Му, куди це ти?
 — Привіт, Вороне! Ми з Ліною їдемо велосипедами в місто, де підемо в басейн. Вона казала, що там можна отримати за плавання медаль і можна покататися в трубі.
 — Хай тобі грець! Корови не отримують медалей за плавання. Корови не катаються в трубах. Чого доброго, ще застрянеш там!»

Та що він розуміє!  Все в неї вийшло, вона ще й виборола медаль «Золота рибка» за те, що пропливла 25 метрів на глибині!

От шкода лишень, що її друг Ворон не оцінив це… Чи, може, оцінив, але позаздрив?!

Але наша корова – чудова психологиня і вірна подружка! Вона створює для Ворона власну особливу номінацію – медаль «Золота летюча рибка»! За найкращі у світі польоти, бо ж він у цьому справжній ас!

Адже немає двох однакових істот на світі, кожному – своє! Хтось любить плавати. А хтось – неперевершений літун!  І всі це не повинно роз’єднувати, а навпаки!

 А наприкінці книги – традиційна «мораль», присутні наприкінці кожної книжки Юйї і Томаса Вісландерів:

Усі не можуть плавати.

Дехто просто літає.

Але й вони отримують медалі.

***

 Ще одна новинка – «Мама Му читає». Не даремно книжка вийшла просто зараз, на початку осені! Адже осінь – це благословенний час спокою, коли хочеться знайти десь затишний куточок – і усамітнитися з улюбленою книжкою…

А ви знаєте, яка улюблена книжка Мами Му? Ану вгадайте! Ні, не вгадали! Це «Пеппі Довгапанчоха» Астрід Ліндґрен!  І так, наша корова Мама Му вміє читати! І їздить у бібліотеку на автівці!

Але це зо-о-о-о-овсім не подоється її другові Ворону! Власне, самі погляньте:

«Ворон повів крилом убік Мами Му.
 – Гмм... Дозволь спитати, що ТИ робила сьогодні вночі? Я бачив, як ти приїхала додому АВТОМОБІЛЕМ!!!
 Мама Му пригорнула до грудей книжку й заплющила очі.
 – Я була в бібліотеці. Я читала, – замріяно мовила вона.
 – Корови не вміють читати. Коровам НЕ ТРЕБА читати книжок! Корови повинні сидіти вдома!! Кра-а!
 Ворон сів на землю.
 – Чому ти не можеш поводитися, як усі? – жалібно запитав він. – Не кататися на велосипеді, не лазити по деревах і всяке таке?
 – Бо я люблю читати книжки, Вороне, – відповіла Мама Му. – Той, хто вміє читати, знає майже все на світі!»

Нічого не нагадує? До-о-о-о-обре подумайте!....

Ця книга про те, що кожен може змінити своє життя. Про те, що мрії повинні збуватися. Про те, що справжні друзі завжди допоможуть. Хоч би яка божевільна ідея тебе не осінила!

І наприкінці книги – традиційна мораль:

«Я не хочу чути й слова,

Що якщо вже ти корова,

То повинна вік стояти

Й без угаву ремиґати»!

 Ось так от! Прочитаєш ці книги – і розумієш, що кожному з нас є чому повчитися у звичайної (НЕЗВИЧАЙНОЇ!) корови!