
Re: цензії
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Обгорнена сумом смертельним душа моя
Борис Артемов. Марік. К.: Видавництво «Білка», 2024. - 192 с.
Писати про такі книжки, як збірка прози малих жанрів «Марік» Бориса Артемова дуже важко. Бо ця невеличка за обсягом книжка нагадує роз’ятрену рану, яка не хоче заживати. Та й не мусить, бо ще не закінчився той жах, в умовах якого були написані повість, що дала назву книзі, і кілька оповідань, тематично поєднаних з нею. Бо кров, яка сочиться з цієї рани, вола до неба, закликаючи до відплати. «У Мене помста, Я відплачу» - мусить лунати з вуст усякого, хто познайомиться з цим пронизливим і моторошним текстом. Не можна перебирати на себе місію Бога, та коли Він мовчить, треба щось робити нам, Його створінням.
У «Маріку» реалістично, без якихось лакун описані ті жахи, які приніс лютий ворог на нашу українську землю. Автор показує невеличке приморське місто, яке ще якихось-то кілька місяців тому жило звичайним життям. Люди народжувались, закохувались, народжували дітей, розлучались, хворіли, помирали. Раділи й сумували. І от це комусь здалось неправильним. Хтось вирішив втрутитись і «підправити» картину за своїми смаками. Додати до палітри кілька тонів. І додав. Чорну й червону. Тільки червона тут не любов, як у вірші класика, а також відтінок чорної. Кров, кров, кров. Її багато в оповіді Артемова. А ще дим і запах згарищ і горілої плоті. Усе це бачить і відчуває головний герой повісті Марк Олександрович Мінаков. Відчуває, як може відчувати письменник. Гостро, боляче. І реагує на дійсність так, як може реагувати тільки письменник – митець з беззахисною душею. Він створює своє останнє оповідання, розміщене автором наприкінці повісті. І у цьому творі не прокльони, не нарікання на долю і Творця, а перемога Життя, піднесений життєствердний пафос і радість. Справжня «Ода Радості».
Низка оповідань, які тематично поєднані з заголовним твором, немовби доповнюють його. Ми зустрічаємо тут персонажів, які епізодично проходять у «Маріку», або ж тільки згадані на ім’я. Такі різні долі: молода вдова загиблого на війні бійця, яка чекає на дитину і ледь не накладає на себе руки від відчаю, ветеран-інвалід, що повернувся з «передка» і ніяк не може вписатись у божевільний вир мирного життя, вояки, що намагаються самотужки боротися з ганебними явищами воєнної дійсності. Вони такі різні і водночас схожі між собою. Бо це ми самі, прості українці, з яких складається Народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
Книжка Бориса Артемова вчить, що за будь-яких умов треба залишатись людьми, не впадаючи у безодню відчаю. Так, зараз нам важко, так, питання стоїть не тільки про існування нашої держави, а й про існування самої нації, українського народу. Історія дала нам шанс побудувати прекрасну європейську державу. Ми не повинні втратити його і зникнути, немов і не бувало щедрої й квітучої України.
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025