Цей роман наповнений теплом людських взаємин, він — потужне джерело сили й віри. Події в романі тривають рік. Сюжет розгортається довкола таємничої картки, яка змінює долі тринадцяти людей. Хоча насправді їх — більше. Чотирнадцятий герой — кожен, хто прочитає роман. Душі — вічні, вони мають здатність до реінкарнації, вважає автор. Ми живемо не вперше, часом навіть таланти «успадковуємо» в новому втіленні душі. Проте не знаємо, ким були в минулому й ким народимося в майбутньому. Та минулий «досвід» безслідно не зникає. Він впливає на нас, відкриває нові можливості.

Особисто в мене книга викликала дуже теплі емоції. Сторінки горталися з неймовірною швидкістю. І не тому, що мені було не цікаво, навпаки: мене так захопила книга, що я втратила плин часу за її читанням. Книга написана дуже легко, цікаво, невимушено. Хотілося читати й читати.

Головний намір автора полягав у тому, щоб ми навчилися дослухатися до себе, зрозуміти, чого потребуємо саме ми! 

Головний герой отримує дивну картку. За допомогою цієї картки він має допомогти дванадцятьом різним людям. Як обрати людей? Хто це буде? Як зрозуміти що це саме та людина, яка потребує картку? І чи допоможе ця картка головному герою? А, можливо, ця картка якось вплине на читача?

Щоб дізнатися відповідь на ці запитання — рекомендую ознайомитися з цією книгою. Це історія про невипадкові зустрічі, про любов та тепло, про світло та щастя, яке кожен з нас, має в собі.

Книга містить велику кількість цитат, які западають у душу. Тут кожен знайде своїх героїв, познайомиться з їхніми неймовірними історіями та відшукає глибинні істини для себе. Добра, щемка, сповнена щедрістю та любов’ю історія, після прочитання якої вам захочеться ще більше творити добрих справ. Після прочитання якої ваша душа буде наповнена теплом та любов’ю. 

P.S. до мене книга потрапила зовсім випадково. Та після прочитання я зрозуміла, що вона потрапила до мене, бо так мало статися. Й прочитала я її, коли настав час саме для того, щоб я її прочитала. Тож для мене, це однозначно одна з найкращих прочитаних книг. Книга, яку з часом захочу знову перечитати.

Цитати з книги, які припали до душі: 

«Живемо минулим, незворотно витрачаємо теперішнє...»

«Так дивно ведеться у світі — люди не помічають краси дня сьогоднішнього, зате мріють про те, як гарно буде завтра».

«Добро неможливо роздати, воно повертається сторицею».

«Не потрібно боятися смерті, це — природна зміна, лише перехідний стан в іншу площину».

«Сльози ніколи не полегшують людської скорботи, а ще більше її поглиблюють. Сльози завжди тримають у панцирі сліпоти й марновірства, заважають очам бачити ясно. Коли ми довго оплакуємо когось із померлих, своїми слізьми тільки заважаємо йому звільнитися й пройти шлях Світла. Цим ми обтяжуємо шлях душам — незалежно від того, у якому із світів вони зараз».

«У кожного свій шлях і свої завдання в цьому житті. Є речі, на які ми не можемо впливати...»

«Напевно, всі наші біди виникають через те, що у світі бракує любові».

«Найважливіше в цьому житті — розкрити свою душу в радості, а не змарнувати дні свої в гіркій праці».

«Усе невипадково. Та й взагалі, чи бувають випадковості? Вважаю, що кожна, навіть секундна, зустріч із незнайомими перехожими відкриває нові можливості й знання, яких ми часто не помічаємо, і, на превеликий жаль, не використовуємо».

«У кожного із нас своя система уявлень, страхів, очікувань, які прийшли з досвіду, батьківських сценаріїв, соціальних установок. Ми бажаємо бути об’єктивними, проте насправді просіюємо реальність крізь решето наших стереотипів, і чим їх більше, тим сітка решета дрібніша. І позбутися "решітки" важко, тому що ми її просто не помічаємо».

«Ми самотніми приходимо у цей світ — самотніми з нього колись підемо».

«Ми притягуємо те, чим самі наповнені, світ — наше дзеркало. Усе в житті невипадково».

«Зовнішність — лише частина нас. Вона іноді справляє неповне враження».

«Усе просте має багато сокровенного. Не суди зовні, відчувай глибинно».

«Діти вчать нас любити не за щось, а просто так. Вони відкриті для світу, тому й світ відкритий для них».

«Усі ми генії, поки нам не виповниться сім—десять років, і система освіти не знищить у нас справжні можливості й здібності. Тільки від нас, дорослих, залежить, чи розкриються найкращі сторони наших дітей, чи вони блокуватимуться з дорослішанням і "мудрішанням". У дітей немає умовностей і обмежень, стереотипів у думках і в поведінці».

«Підтримка до людей приходить по-різному: до когось — через слово, ще до когось — через добро близьких, рідних. Через несподівані зустрічі із загадковими людьми, через подорожі, музику, поезію, дивні картки».

«Майже в усьому, що з нами стається, винні ми самі. І наші хвороби, і всі випробування — результат наших думок, учинків, слів і почуттів, які ми транслюємо у світ. Усе в нашій голові. Звідти найбільше проблем».