Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що - ні?

Останнім часом я перечитував поетичні книжки Василя Слапчука - ті, які маю. У Слапчука є дуже різні речі - чимало таких, що написані в досить традиційній манері, з дотриманням римування (вони мене не дуже цікавлять), є багато верлібрів, і є кілька циклів поезій в прозі. Ці останні мені подобаються найбільше.

Римована поезія мені завжди здавалася якоюсь трохи декоративною, а поезії в прозі, хоч дехто сумнівається в тому, чи це взагалі поетична форма, я вважаю, мають те, що треба (образ), і нічого зайвого. Не сказати зайвого - це дуже важливо.

Найкращі зі Слапчукових поезій в прозі, мені здається, можна поставити в один рівень з поезіями в прозі Рембо чи Тарнавського. І немає нічого дивного в тім, що про них рідко хто згадує. Майже усі поетичні збірки цього автора виходять у Луцьку в маргінальних видавництвах, а сам Слапчук не їздить по країні з презентаціями, не тусується на літературних збіговиськах. Тарнавського теж небагато хто вважає добрим поетом, а слава Рембо почалася вже по тому, як він кинув писати.

Що плануєте прочитати?

Найближчими днями планую читати український переклад роману «На дорозі» Джека Керуака, який ми обговорюватимемо з Віктором Небораком та Юрієм Кучерявим в «Кабінеті», а тоді думаю повернутися до поезії - до Слапчука, до Богдана Задури...

На столі лежить і чекає також здоровенна монографія Тараса Пастуха про поетів Київської школи...

Що б Ви радили почитати? 

Щоб щось комусь порадити і та порада була корисною для іншої людини, треба знати смаки того, кому ти радиш. Я можу, наприклад, порадити читати роман Зеді Сміт «Білі зуби» - один з найкращих романів, які читав за останні кілька років, чи збірки Тарнавського «Анкети» і «Поезії про ніщо», які мені ще досі не перестають подобатися, чи цикл «Уламки імені» зі збірки Слапчука «Навпроти течії трави», але хтозна, чи мої поради комусь придадуться.