- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

Нещодавно прочитала роман Деніела Кіза «Квіти для Елджернона» – отримала неймовірний емоційний заряд, чи не найбільший – від прочитаного, звісно – за останній рік... хоча читаю дуже багато. Надзвичайно потужно і глибоко написана річ. У 1966-му, коли роман вийшов (і до речі, отримав головну світову премію з фантастики – «Неб’юлу») – це була в першу чергу, фантастика. Зараз ті наукові відкриття, про які йдеться в сюжеті, вже не є чимось надзвичайним, і книга сприймається зовсім інакше, перш за все, це розповідь про ту чи не найголовнішу людську рису, яка робить нас людьми, і яку ми поступово втрачаємо – емпатію і здатність любити...

Перечитувала розкішну «гуцульську сюїту» в прозі – «На високій полонині» Станіслава Вінценза. Взяла до рук, щоб переглянути деякі місця, які потрібні були для роботи (редагую щойно дописану нову книгу під робочою назвою «Заповіт мольфара») – але затягнуло, як у вир на гірській річці...

Ще одна новинка, що запам’яталася – свіжий роман Стівена Кінга «22.11.1963», головний герой якого потрапляє в минуле і намагається його змінити, врятувавши від замаху президента Дж. Кеннеді. Щоправда, переклад трохи насмішив – очевидно, російський варіант, який я читала, був калькований з українського, дуже довго сміялася над «пальто брутального цвета»...

- Як обираєте книжки для читання?

- Складне питання для людини, котра читає з 4 років, не зупиняючись.... іноді можу й просто підійти до полиці – і взяти першу-ліпшу книгу, яка звідти дивиться, щоб перечитати. Сьогодні це японська поезія, завтра – народні казки.

Аби не перетворитися на чукчу із бородатого анекдоту – намагаюся слідкувати за новинками, он на черзі вже «Несподівана вакансія» Джоан Роулінг, а просто зараз читаю «Я єсмь...» Олександра Климчука, щойно видану біографію нашого «живого генія» від живопису Івана Марчука.

Звісно, окрема полиця – то книги, необхідні для роботи: від культурологічних та етнографічних досліджень до сучасної езотерики та філософії.

Якщо ж говорити про окремі уподобання, то дуже люблю «мандрівні нотатки», сама, подорожуючи, неодмінно записую враження... колись, можливо, комусь і мої «нотатки» буде цікаво почитати...

- Що можете порадити для читання іншим?
- Вже згаданий роман «Квіти для Елджернона» – що більше людей проникнуться духом цієї книги, то менше в нашому світі буде підлості і душевної сліпоти. Неодмінно прочитайте «Я єсмь...» О. Климчука – не часто ми маємо можливість читати про талановитих сучасників за їхнього життя, це важливо, для усвідомлення того, які люди дихають з нами одним повітрям... як і для розуміння, що генії – це такі ж люди, як і ми, тільки вони усвідомили своє призначення на цій Землі.