– Що читали останнім часом? 

– Такого малочитального «останнього часу» не мала за все життя. Майдан, війна, Україна бореться. Ми все більше на новинних сайтах і у соцмережах. Література, яка притягує магнітом, – щоденник у Фейсбуці Олени Степової з Луганщини. Російський священик Яків Кротов виклав його у вигляді послідовних розповідей без коментарів під назвою «Все буде Україна». Десь у квітні у Фейсбуці почала читати короткі оповідання Зої Казанжи, а закінчила вже у паперовій книзі «Якби я була» (вона двома мовами вийшла у львівському "Видавництві Старого Лева"). Час від часу знімаю з полиці книгу Віктора Франкла «Людина в пошуках сенсу»: перечитувала, зокрема, той уривок, де про виживання у концтаборі. З паузами перейшла книгу Романа Іваничука «Мандрівка до Аберфайлю»… Тижневу відпустку провела із «Вечірнім медом» Костя Москальця. У збірник його творів під такою назвою увійшли й есеї. Мене зачепив один із них – «Дар безсоння. Історія хвороби, написана самим хворим». У безсонні ночі, після важких новин, повертаюся до «Дару…» думками. Ще виокремила есей – «Ми були, як ви; ви будете, як ми». Розпочала і наразі відклала Григорія Гусейнова «Між часом і морем». Натомість бодай півгодини-годину читаю перед сном Станіслава Вінценза «На високій полонині» у перекладі Тараса Прохаська. Чудова річ. 

– Як обираєте книжки для читання? 

– Залежить від настрою, стану душі. Мене можна заманити цікавою реплікою у Фейсбуці про книжкову новинку. Пробігаю очима анотацію, гортаю книгу, читаю перший-ліпший уривок – і вже розумію, «піде чи не піде». Звертаю увагу на оформлення, на те, яка книга на дотик і запах. Але настрій настроєм, однак є книги, які слід читати, бо вони потрібні в роботі. Скажімо, час до часу заглядаю в «Інтернет-журналістику» Ричарда Крейга. Знаю, що маю зазирнути у «Вільний простір: Радіощоденник письменника» Ігоря Померанцев, цю книгу репрезентуватимуть на Форумі видавців у Львові. 

– Що можете порадити для читання іншим? 

– Не бігати за модою. Розрекламована книга не означає – добра для вас. «Не йде» вона – не читайте комусь на догоду, не підлаштовуйтесь під чужі смаки, бо життя змарнуєте на нелюбі книжки… Сьогодні, коли нерви натягнуті від тривоги за хлопців, які на фронті, за долю країни, шукаймо у книгах підтримку, розраду, «філософію» – щоб не істерити, не панікувати на радість ворогу. А як нічого не читається, то є ще Книга Книг – Біблія. Ну щоб бодай трохи спати по ночах.