Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
Авторська колонка
Україна-Білорусь: діялог культур
Взаємини зі сусідами – це часто болюча тема. Із деким ми воюємо, із деким воліємо не вітатися, а з деким дружимо. До якої когорти належить наш північний сусід Білорусь?
Здається, за майже 30 років існування наших відновлених незалежних держав ми практично не шукали точок взаєморозуміння із цим начебто знайомим, але насправді іґнорованим сусідом. Білоруський філософ і письменник Ігар Бабкоў ставить схожі питання з боку своєї культури, наголошуючи на пошуку не так спільного, як відмінного між нашими націями. Його есей «БІЛОРУСЬ – УКРАЇНА: подорож до краю» побачив світ 15 років тому у збірці вибраних есеїв автора «Каралеўства Беларусь. Вытлумачэньні ру[і]наў» («Королівство Білорусь. Тлумачення ру[ї]н»). Однак від того часу, видається, сторони не просунулися у взаємопізнанні. Пропонований переклад есею покликаний розбудити інтерес до діялогу між націями з багато в чому спільною історичною долею, зокрема в контексті ідеї Міжмор’я. Натомість, на порядку денному в обох країнах постоколоніяльні метання між Заходом та Сходом, а осмислення осі Північ-Південь (осі потенційного Балто-Чорноморського міждержавного союзу) перебуває на периферії гуманітарного та геополітичного дискурсів. Тож запрошую до читання та міркування.
Автор: Ігар Бабкоў
Переклад: Назар Данчишин
БІЛОРУСЬ – УКРАЇНА: подорож до краю
Notre voyage а nous est
entièrment imaginaire.
Voila sa force.
Céline «Voyage au bout de la nuit»
Цей текст намагається розкрити умови можливого білорусько-українського культурного діялогу, відновити для білоруського ока таємницю України.
Таке формулювання проблеми передбачає декілька попередніх тез.
1. Діялог культур плідно відбувається тоді, коли задано моменти контрастности, відмінности, несхожости культур; коли культури визнають і взаємно культивують відмінності; коли постає міт Иншого. Цей міт Иншого ґрунтується не на культурно-антропологічній опозиції своє / чуже, а на герменевтичних стратегіях взаємного визнання, прочитання та розуміння. Діялог – це завжди суперечка, зіткнення позицій для з’ясування сутности речей. Білорусько-український діялог – це зіткнення двох культур, які належать до однієї традиції: цивілізації Міжмор´я. (Можливий) білорусько-український діялог - це суперечка між Півднем і Північчю, навколопонтійської та навколобалтійської культурних зон, у межах одного цивілізаційного кола і навіть у межах однієї історичної долі.
2. Білорусь та Україна впродовж останнього століття експлуатують зворотний міт: однаковість, паралелізм, подібність. У підсумку ми маємо те, що можна назвати феноменом "фальшивої прозорости". Білорусь та Україна одна для одної нібито прозорі та нецікаві: горизонт очікування класифікує всі артефакти культури за наявними схемами, підводить їх під одну суцільну лінію подібности та однаковости; шукаються паралелі, а не контрасти. Паралелі, які, окрім своєї паралельности, не кажуть нічого
3. Така організація є наслідком певного налаштування оптики культури, наслідком певного типу бачення як одне одного, так і широкого культурного контексту. У тій системі координат (Захід – Схід), у якій перебуває наше мислення (яку нав´язано нашому мисленню?), і Білорусь, і Україна переживають паралельну самоідентифікацію всупереч:
всупереч неоколоніальній (російській) практиці панування та виключення;
всупереч західним стратегіям "орієнталізації" нашої культури;
всупереч особливому геополітичному статусу "постсовєтських привидів";
всупереч внутрішній ситуації роздроблености і розпаду "суспільства", всупереч нескінченности наших модерностей.
Наслідком заданого в такий спосіб контексту самоідентифікації є комплекс героїчної самотности (який замінює комплекс неповноцінности) і дискурс спротиву.
На осі Захід – Схід ми завжди маємо post-colonial story* про гидке каченя (кривеньку качечку), що ніяк не потрафить стати лебедем.
4. Розвернувши наш погляд на иншу систему координат – Північ – Південь, ми виявляємо, що Білорусь та Україна не є однаковими, а взаємодоповнювальними. Білорусь та Україна - Інь і Янь, фрагменти більшої цілісности, які перебувають у зв´язках взаємного протиставлення, й водночас взаємопритягання. На осі Північ – Південь відбувалася генеалогія нашого етнокультурного простору, постання Цивілізації Міжмор’я (цивілізаційні імпульси з півдня – Київська Русь, Візантія, степ; північ – історична Литва, Вільна, Балтаскандія), народження націй.
Сьогодні на лінії Північ – Південь ми виявляємо дві незавершені модерності, які страждають від нестачі ширшого цивілізаційного та культурного контексту – такого контексту, у якому вони були б суб´єктами та творцями.
Ми виявляємо модерності, скеровані (підсвідомо) назустріч одна одній, але взаємно непрочитані.
Чи можлива для наших культур ідентифікація назустріч?
5. На лінії Північ – Південь ми виявляємо спільну утопію: Цивілізацію Міжмор´я.
Поодинці Білорусь та Україна болісно викарабкуються з посткомуністичного, постсовєтського, постколоніяльного простору, ентропійного у своїй суті, зарядженого енергетикою розпаду, культурної летаргії та забуття. Шукаючи своїх вершин, вони весь час озираються на героїчне минуле. Їм так бракує "міту майбутнього", усвідомленої історичної місії.
Разом вони утворюють цивілізацію Міжмор’я, поєднуючи навколобалтійський та навколопонтійський культурні кола. Утопійність (атопічність) цієї цивілізації не має обманювати: кожна нація є в певному сенсі "семіотичною утопією", локалізованою "ніде".
6. Ми мусимо реставрувати таїну, таємницю одна одної й одна для одної. Україна для Білорусі (як і Білорусь для України) – це подорож до краю самої себе, у простір, де, зберігаючи захищене відчуття ідентичности, опиняєшся в иншій системі координат, в иншому ландшафті, посеред инших можливостей. Де ти сам уже трохи инший…
Будь-який діялог – це вихід за межі самого себе, це подорож...
Коментарі
Останні події
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"