Re: цензії

«Він подивився на свою руку з блискучими пазурами, тихо видихнув і випростався на повний зріст. Він знав, що буде зараз. Замах кігтів, тепла кров на його обличчі. Конвульсії жертви», - такою читач побачить підготовку вбивці до чергового нападу. А читач, котрий не в тім`я битий та підготований, ще до того, як розгорне книгу, зрозуміє: вовкулака, названий Кременецьким Звіром, не магічна істота-перевертень.

Знайомий з попереднього роману Сергія Карюка «Нечиста кров» http://bukvoid.com.ua/criminal/2017/07/19/091612.html мандрівний козак Богуслав Голота знову шукатиме вбивцю, цього разу – серійного. Випускник правознавчого факультету Болонського університету та колишній працівник Болонського суду має певний досвід у розслідування кримінальних злочинів. Будучи людиною раціональною, ліценціант відразу сумнівається в нелюдському, інфернальному походженні маніяка. Хоча і людським якостями його попервах не наділяє, бо почерк Звіра дуже нагадує руку місцевого ката Болиця. З ним Голота вже встиг познайомитися, на власній шкурі переконатися, як «працює» цей садист. Але якби не катівські лабета, хтозна, може Кременецький Звір так і лишився б незнайденим та не покараним.

Протистояння Голоти й Болиця – непогана знахідка для цього детективу. Адже, порівняно з «Нечистою кров`ю», ліценціат потрапляє в центр основної історії не відразу. У першому романі жорстоке вбивство скоєне на його очах, убивцю Голота бачить, але не годен покарати, бо ім`я йому – колективний Страх. Тут дія відбувається паралельно, і сищик-аматор втягнутий у розслідування, бо в силу обставин не зміг вчасно забратися геть із Кременця. Раптом зникає благодійник, котрий визволив ліценціата з «іспанського чобота» - жахливого катівського знаряддя, детальна дія якого описана, зокрема, в «Королеві Марго» Олександра Дюма-батька.

Голота має дуже мало часу на втечу – кат обіцяв добратися до нього й довести справу до кінця, тобто – замучити козака до смерті. Проте бажання повернути борг змушує його затриматися, взятися за пошуки й виявити зниклого в досить пікантній ситуації. Сюжетний поворот нагадує анекдот, та все міняє нова жертва Звіра. Тепер уже від підбирається до близьких Голоті людей. Тож наш герой береться за розшук. Весь час відчуваючи позад себе дихання Болиця.

На відміну від першої книги з циклу про Голотині пригоди, персонаж прописаний об`ємніше – знову ж таки, завдяки протистоянню з катом. Автор пропонує звичний архетип мандрівного козака, котрий у вогні не горить та у воді не тоне. Ось він кричить під тортурами – і тут же має сили жартувати. Однаково вправно володіє шаблею, пістолем та язиком, заговоривши й обдуривши будь-якого ворога. Нарешті, Голота завдяки набутій вищій освіті готовий до ризикованих ігор, провокуючи вбивцю скоїти черговий замах, тепер уже – на його життя, сам виступаючи сиром і мишоловкою водночас.

Звичайно, втілення наміру розкрити головного героя глибше, з різних сторін, в окремих розділах дещо гальмує оповідь. У подібних випадках автору краще давати герою менше базікати. Точніше, філософствувати й просторікувати. Натомість спробувати показувати певні риси характеру й зміни через дію. Але попри це «Кременецький звір» справляє приємне враження саме дотриманням законів указаного жанру, його чистоти й на додачу – демонстрацією автором знання матеріалу, з яким працює.

Оцінка*****

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:

* Жодної надії;

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;

**** Хочеться краще, але загалом поживно;

***** Так тримати!

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.