Жанр: про маньяка

«Наступної миті заніс наді мною руку і щосили хльоснув по обличчю», - вперше лікар-маньяк на ім`я Дем`єн б`є викрадену героїню вже на десятій сторінці. Далі побої, згвалтування та інші знущання, в тому числі психологічні, не припиняються аж до фінальну. Розкрийте дебютну книгу Алевтини Шавлач «У полоні болю» на будь-якій з наступних сторінок – і знайдете таку сцену. Свій твір авторка назвала трилером, проте в неї своєрідне уявлення про цей піджанр гостросюжетного сегменту. Найчастіше – складову детективу.

За великим рахунком, пропоновану книгу можна поставити поруч із класичним «Колекціонером» Джона Фаулза. Там, за сюжетом, чоловік викрав жінку просто так, бо вона йому сподобалася. До фізичного насильства як засобу приборкання він не вдається, але все ж застосовує інші методи, аби сподобатися своїй полонянці й переконати її відповісти взаєминами. Проте роман Фаулза навіть при великому бажанні трилером може назвати хіба консультант у книгарні, якому конче треба підібрати роман перебірливому покупцеві.

За формою оповіді чи, як тепер кажуть, форматом «У полоні болю» нагадує виданий 2009 року роман українського автора Сергія Лободи «Шизофренія». Там теж оповідається не про полювання на психопата-інтелектуала штибу Ганнібала Лектера, не про двобій «сищик-маньяк», а про становлення та розвиток жорстокого вбивці. З детальним описом скоєних ним убивств.

Обидві книги навіть обсяг мають подібний, невеличкий, який не втомлює читача, звичного до сюжету, інтриги та загалом прогнозованого розвитку дії: драма на три акти, описана ще Аристотелем, дія-протидія, сюжетні повороти тощо.  Натомість у «полоні болю» опиняється  молода жінка, яка прийшла влаштовуватися на роботу в якусь закриту Корпорацію – і вже не вийшла звідти. Бо саме її обрав для своїх збочених експериментів зовні привабливий респектабельний монстр.

Спроби опиратися чи втекти бранка, яку Дем`єн охрестив Кайєю, дуже мляві. На початку їй вдається вислизнути з Корпорації, навіть добігти до трамвайної зупинки, що непрямо підказує: це місце географічно десь у районі Пущі – Водиці. Проте, як водиться, маньяк її перехоплює й знову веде в клітку. Аби відлупцювати й потому вже пильнувати. Надалі Кайя намагається відкрити очі на свою тяжку долю по черзі різним людям, молячи про допомогу. Та, виявляється, в лікаря-психопата настільки бездоганна репутація, що до певного моменту її словам не вірять. А коли нарешті вірять, Дем`єн вступає в гру й ліквідує всякого, хто забагато знає.

І тим не менше, жанрово твір Алевтини Шавлач – усе ж не трилер, а драма про природу насильства. Так, одна з багатьох. Але розкрию секрет: не остання, написана на планеті Земля. Мета Дем`єна – домогтися від Кайї повної покори. Для цього він не знаходить інших засобів, окрім прямого фізичного, в тому числі – сексуального насильства. У якійсь момент полонянці починає це подобатись – й відразу згадується інша, цього разу кінокласика. Мова про фільм Ліліани Кавані «Нічний портьє», в якому, за сюжетом, нацистський кат у концтаборі так довго й завзято катував полонянку, предмет своєї збоченої пристрасті, що вона дійсно почала відчувати до нього не менш збочену приязнь.

Подібні стосунки ката з жертвою називають «стокгольмським синдромом», й саме так уже визначили головний конфлікт згаданого твору http://vityska.pp.ua Тож нехай авторка-дебютантка не дуже добре знається на жанрових законах і на тому, як працює справжній трилер. Зате вона, клінічний психолог за освітою, http://academia-pc.com.ua/bez-rubriki/alevtina-shavlach-pismennICTVo-vse-zhittya-zi-mnoyu  добре знає предмет, який описує. Й фахово уявляє ситуацію, яку моделює в своїй книзі.

Тож читаємо не історію про те, як красуня виривається з полону чудовиська. Не про лови хитрого психопата, чий холодний розум пропонує сищикам власні правила гри й підкидає раз по раз криваві сюрпризи. «У полоні болю» - оповідь про те, що як добро, так і зло родом із дитинства кожного з нас. А відкриття, що кожного маньяка роблять таким батьки лиш на перший погляд здається банальним. Бо кого не візьми з літературних серійних убивць – всякий пережив у дитячі роки родинну травму. Декстер Морган, герой романів Джеффрі Ліндсея, не дасть збрехати.

Оцінка****

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:                                

*  Жодної надії;                                  

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;                                

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;                                

**** Хочеться краще, але загалом поживно;                                

***** Так тримати!                                

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.                            

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.