Re: цензії

Зміст та вміст авантюрно-пригодницького роману Дмитра Афанасьєва «Країна мільйонерів» дають чимало підстав сікатися як до сюжету в цілому, так і до окремих деталей. Наприклад, чому одного з головних героїв звуть Філіп, а не Пилип – питоме й доволі поширене зараз українське ім`я. Можливо, герой сам себе так називає? Як питомі Христини вперто іменують себе Крістінами, а Меланії – Міланами.

Або – чому твір двомовний? Блогерка Луїза, народжена на Сході України, говорить нею в творі волею автора. Гаразд, подібні приклади не рідкість у сучасному українському кіно. Комусь це подобається, хтось закидає: а Ленін у фільмі «Моя бабуся Фаннні Каплан» україномовний – і нічого! А Гітлер у американських фільмах англомовний – і ніхто не постраждав!» Звісно, російський класик Лев Толстой свою епопею «Війна і мир» теж частково писав популярною серед російського дворянства французькою. Але ж часи міняються, як і вимоги до мови літературних творів, а не кіносценаріїв.

Тим більше, що – теж із волі Дмитра Афанасьєва – з директором такого собі музею радянських артефатів Марленом герої принципово говорять українською, хоча дія відбувається на території окупованого Криму. Де україномовні громадяни ризикують, тим більше – в такому місці. А чим тоді ризикує в Україні блогерка Луїза, коли уникає української? Мовне питання лишається відкритим. Зрозуміло, автор хотів показати реальну мовну ситуацію. Проте не всі нюанси чомусь врахував.

Філіп Апінін, за сюжетом, кандидат у народні депутати України. Автор, знову ж таки – власним зусиллям волі, - запросто відправляє його в Крим. Не самого, в компанії брата Остапа та ще кількох випадкових осіб. Твір, нагадую, художній та є продуктом авторської фантазії. Але ж логіка оповіді та причинно-наслідкові зв`язки, котрі рухають сюжет, слід враховувати. Автору ж байдуже, чи властиво його героям у реальному житті діяти так, як діють вони. І йдеться не про авантюрну складову сюжету, пошук скарбів – саме про вилазку в Крим без урахування наслідків.

Згоден, заїхати на окуповану територію громадянам України досить просто. Чи просто звідти вибратися? Отут би авторові ускладнити героя задачу, зробити з цього непоганий сюжетний шматок. Але ні – прогулянка до Криму виявляється безпечною, навіть десь приємною.

Нарешті – до чого і для чого це все. Дмитро Афанасьєв не знати, з якого дива вирішив узяти за основу сюжету неактуальну вже чверть століття легенду про скарби гетьмана Полуботка. Щось давно ніхто їх не шукав. Аж раптом Остап Апінін випадково вирішує спуститися з даху двадцятиповерхового будинку і потрапити таким чином на вечірку, на яку не запросили. Він хоче вразити подвигом свою кохану Кароліну – натомість зриває плани озброєних бандитів, яких бачить на своєму шляху вниз. Так Остап, його друг Марк (чомусь не Марко) і означена Кароліна знаходять артефакт, за яким лиходії полювали: лист, у якому вказано, де і як шукати скарби Полуботка.

Де – питання друге. Спершу треба розібратися, як. Трошки дедукції – і шукачі скарбів вираховують: важлива інформація захована всередині великого пам`ятника вождю світового пролетаріату. Звідки взятися Леніну, в Україні – декомунізація… Тому герої на чолі з Філіпом вирушають спершу в Крим, потім – на Харківщину. Пошук потрібного Леніна в певним момент нагадує конандойлівський сюжет про шість Наполеонів. Або – про діаманти в одному з дванадцяти стільців. Треба трощити бюсти й меблі, поки не знайдеш у котромусь скарбу. Тільки пан Афанасьєв пропонує безжально добивати леніних.

Аби не вибір теми, зазначені на початку недоліки можна було б легко списати, зрозуміти й пробачити. Адже фінал будь-якої історії про пошук скарбів має завершитися, власне, знайденням скарбу. Тобто, успіхом авантюрників. Натомість скарби Полуботка знайти неможливо навіть у художній літературі з досить умовним сюжетом. Звісно, «Країна мільйонерів» усе ж значною мірою сатиричний чи гумористичний твір, роман-пародія. Аби автор ще грав за правилами обраного жанру, все було б добре.

****

* Жодної надії;

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;

**** Хочеться краще, але загалом поживно;

***** Так тримати!

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.