Re: цензії
- 16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, ЛьвівДух щемливого чекання
- 16.04.2026|Олексій СтельмахМайбутнє приходить зненацька
- 15.04.2026|Михайло Жайворон«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
- 15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель УкраїниМандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
- 11.04.2026|Богдан СмолякТутешні час і люди
- 11.04.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДо себе приходимо з рідними
- 09.04.2026|Анастасія БорисюкСонце заходить, та не згасає
- 08.04.2026|Маргарита ПадійА хто сказав, що наш світ є істинним, реальним?
- 07.04.2026|Микола Миколайович ГриценкоБунт проти розуму як антиспоживацький протест
- 07.04.2026|Віктор ВербичІгор Павлюк: «Біль любові. Дивний біль»
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Гангстер и платяная вошь
Перечитывать "Дневник" Нагибина трудно, но нужно.
Юрий Нагибин. Дневник. – М.: РИПОЛ классик, 2009. – 608 с.
В этой книге в принципе можно найти все что угодно. «Дневник» Нагибина – это энциклопедия советской литературной жизни 40–80-х, этакий «Живой журнал» известного, авторитетного и, прямо скажем, состоятельного литератора. В своих книгах, рассказах, статьях, сценариях, выступлениях Юрий Маркович представал певцом русской природы и знатоком человеческой души, исследователем судеб замечательных людей прошлого, наставником даровитой литературной молодежи. Это все, конечно, нашло отражение и в «Дневнике».
Но есть там и другое. То, что признанный властью писатель Нагибин не публиковал в советской печати и не озвучивал в своих многочисленных выступлениях. В этой книге запечатлелась теневая сторона жизни писателя из СССР, печатаемого и хорошо оплачиваемого, но при этом регулярно унижаемого литчиновниками. Это своего рода исповедь самобытного художника, всю жизнь с переменным успехом боровшегося за личную творческую независимость.
Из этой книги при желании можно настричь цитат для всех контекстов и на все случаи жизни. Охотничьи рассказы? Пожалуйста. Путевые заметки (не вошедшие в опубликованные очерки)? Вот они, читайте и наслаждайтесь. Сочные фразы, монологи «простых людей», колоритные фамилии, яркие сценки из жизни? И этого хватает, как и в любой литераторской записной книжке.
Но чаще всего из «Дневника» Нагибина цитируют обличительные пассажи. Злость его в отношении титулованных литературных мерзавцев и ничтожеств неистощима, архиизобретательна. «Назойливая платяная вошь», «бледно-потный уголовник», «гангстер» – вот далеко не самые жестокие характеристики. Его приводила в ужас официозная писательская тусовка. Нагибинские фразы о моральном разложении творческой (да и политической) элиты в 70–80-е горьки и убийственны. «…Тупое, мрачное вранье. Растет и ширится раковая опухоль. Есть от чего прийти в отчаяние. Отсюда же всеобщий цинизм, гнилые усмешки, самоуверенность власть имущих, знающих, что от них ничего не требуется, кроме одного: не делать, не двигаться, не пускаться в объяснения, быть просто глыбой на пути всякого развития». Кажется, это не только про 1973 год написано.
Не щадил он, впрочем, и себя: именно своей безжалостной исповедальностью и сильна эта книга. В ней гораздо больше литературной актуальности, чем в большинстве текстов, называемых в наши дни «актуальной» прозой и поэзией. Эти дневники нужно читать неторопливо и задумчиво, дорисовывая контекст и домысливая недосказанное. Ну а многие лирические фрагменты – например, микроновелла о коллекционере снов или зарисовка об ондатре и лосенке, увиденных близ подмосковного санатория, – можно хоть сейчас переносить в любую хрестоматию русской прозы ХХ века.
Андрей Мирошкин
Коментарі
Останні події
- 15.04.2026|18:40Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
- 15.04.2026|18:25В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
- 11.04.2026|09:11Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії
- 11.04.2026|08:58Віктор Круглов у фіналі «EY Підприємець року 2026»
- 07.04.2026|11:14Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
- 07.04.2026|11:06Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах
- 06.04.2026|11:08Перша в Україні spicy-серія: READBERRY запускає лінійку «гарячих» книжок із шкалою пікантності
- 06.04.2026|10:40Україна на Брюссельському книжковому ярмарку: дискусії, переклади та боротьба за європейські полиці
- 03.04.2026|09:24Кулінарія як мова та стратегія: у Відні презентували книгу Вероніки Чекалюк «Tasty Communication»
- 30.03.2026|13:46Трамвай книги.кава.вініл на Підвальній повертається в оновленому форматі
