Re: цензії
- 08.04.2026|Маргарита ПадійА хто сказав, що наш світ є істинним, реальним?
- 07.04.2026|Микола Миколайович ГриценкоБунт проти розуму як антиспоживацький протест
- 07.04.2026|Віктор ВербичІгор Павлюк: «Біль любові. Дивний біль»
- 07.04.2026|Ірина КовальНа межі нового народження
- 07.04.2026|Надія ЄришЛютий, який досі триває
- 06.04.2026|Андрій Павловський, письменник, журналіст, педагог, турагентСвітло, що не згасає у темряві (різдвяна проза, яка лікує)
- 06.04.2026|Віктор ВербичУ парадигмі непроминальної п’ятсолітньої історії
- 05.04.2026|Вікторія ФесковаАрхітектура травми: як заповнити «Її порожні місця»
- 02.04.2026|Ігор ЗіньчукВійна, яка стосується кожного
- 30.03.2026|Валентина Семеняк, письменницяСлово його вивершується, сіється, плодоносить…
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Без мазохизма
«Змия в раю» Леопольда Захер-Мазоха напомнит скорее о Тургеневе, чем о знаменитой «Венере в мехах».
Леопольд Захер-Мазох. Змия в раю. М.: Текст, 2009.
Книги австрийского прозаика с сомнительной репутацией в последние годы появляются одна за другой. После знаменитой «Венеры в мехах» пришёл черёд менее известных произведений Захер-Мазоха. «Змия в раю» написана в 1890 году, у книги есть интригующий подзаголовок «роман из русского быта», а действие её происходит на окраине имперской России, в приднепровских поместьях и Лемберге (нынешний Львов).
Судя по одному из эпиграфов (пушкинская «Гавриилиада»), сюжет должен отсылать нас к первым главам книги Бытия. Когда с первых же страниц мы узнаём, что герой романа, помещик Сергей Ботушан, возвращается в свою родную Михайловку из Европы, интуиция подсказывает: спокойный и налаженный быт окрестных помещиков будет неминуемо разрушен. Мы предвкушаем коктейль из тургеневского стиля и известного рода подробностей, пристрастием к которым так прославился Захер-Мазох.
Право же, сегодня читать Мазоха без оглядки на психиатра Рихарда Крафт-Эбинга, введшего в обиход термин «мазохизм», решительно невозможно. Читатель поневоле будет искать скрытых смыслов в неторопливом и вполне линейном повествовании, иногда находя их на поверхности, иногда извлекая из глубин. Однако если таковые поиски поставить во главу угла, то в данном случае читателя ждёт разочарование. «Змия» — вполне спокойная проза, без надрыва и воплей плоти. Именно поэтому лучше отвлечься от пресловутого мазохизма и отдаться плавному течению повествования, наслаждаясь старомодным языком (ах, теперь так не пишут!): «Она лежала на бархатистых мхах и, стыдливо уткнув лицо в ладони, обливалась горючими слезами».
Это отчётливо «литературный» роман, все персонажи которого маркированы кругом чтения: невинная девушка Наталья, дочь соседского помещика Менева, двадцать раз перечитала «Айвенго» и «Дон-Кихота», а вот её родственница Зиновия предпочитает Поль де Кока и Доде, обещая пристрастить к ним и Наталью.
Собственно, Зиновия и является той самой «змией», которая обещана нам в заглавии. После безуспешных попыток пробудить сонное помещичье царство, Ботушан сватается к Наталье, получает отказ и уезжает в Лемберг, где встречает роковую Зиновию. У женщины-вамп будет много поклонников, но читатель, ждущий крафт-эбинговых деталей, будет обманут в своих ожиданиях.
Несколько раз в тексте мелькнут обнадёживающие меховые накидки и туфелька, которые вызовут странные чувства у Сергея, ожидающего Зиновию в её будуаре. Одного из своих поклонников Зиновия предложит заковать в кандалы. В поместье будет разыграна пьеса с античным сюжетом, которая позволит героям поиграть не только на сцене, но и друг с другом. Но эти недомолвки, придыхания, обещания «сделать всё, что она захочет» выглядят сугубо невинно и если на что-то и намекают, то делают это до невозможности целомудренно. Тем более что и заканчивается роман более чем традиционно ― свадьбой, знаменующей окончательную победу Тургенева над Крафт-Эбингом.
Олег Рогов
Коментарі
Останні події
- 07.04.2026|11:14Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
- 07.04.2026|11:06Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах
- 06.04.2026|11:08Перша в Україні spicy-серія: READBERRY запускає лінійку «гарячих» книжок із шкалою пікантності
- 06.04.2026|10:40Україна на Брюссельському книжковому ярмарку: дискусії, переклади та боротьба за європейські полиці
- 03.04.2026|09:24Кулінарія як мова та стратегія: у Відні презентували книгу Вероніки Чекалюк «Tasty Communication»
- 30.03.2026|13:46Трамвай книги.кава.вініл на Підвальній повертається в оновленому форматі
- 30.03.2026|11:03Калпна Сінг-Чітніс у перекладі Ігоря Павлюка
- 30.03.2026|10:58У Києві оголосили переможців літературної премії «Своя полиця»
- 19.03.2026|09:06Писати історію разом: проєкт «Вишиваний. Король України» розширює коло авторів
- 18.03.2026|20:31Україна візьме участь у 55-му Брюссельському книжковому ярмарку
