Re: цензії
- 20.02.2026|Богдан Дячишин, ЛьвівПоет від природи: книга памʼяті
- 19.02.2026|Віктор ВербичЗцілення від синдрому загубленої пам’яті та закон бумеранга
- 18.02.2026|Оксана Дяків, письменниця«Фрактали» Олександра Козинця: про світло Любові й красу Жінки
- 16.02.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськГукання на сполох
- 07.02.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськМаска щасливої
- 07.02.2026|Ігор Зіньчук«Вербальний космос української літератури»
- 01.02.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськУсе, що entre-nous* … (ніщо)
- 23.01.2026|Віктор Палинський…І знову казка
- 23.01.2026|Ніна БернадськаХудожніми стежками роману Ярослава Ороса «Тесла покохав Чорногору»
- 20.01.2026|Ігор ЧорнийЧисті і нечисті
Видавничі новинки
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
Літературний дайджест
Без мазохизма
«Змия в раю» Леопольда Захер-Мазоха напомнит скорее о Тургеневе, чем о знаменитой «Венере в мехах».
Леопольд Захер-Мазох. Змия в раю. М.: Текст, 2009.
Книги австрийского прозаика с сомнительной репутацией в последние годы появляются одна за другой. После знаменитой «Венеры в мехах» пришёл черёд менее известных произведений Захер-Мазоха. «Змия в раю» написана в 1890 году, у книги есть интригующий подзаголовок «роман из русского быта», а действие её происходит на окраине имперской России, в приднепровских поместьях и Лемберге (нынешний Львов).
Судя по одному из эпиграфов (пушкинская «Гавриилиада»), сюжет должен отсылать нас к первым главам книги Бытия. Когда с первых же страниц мы узнаём, что герой романа, помещик Сергей Ботушан, возвращается в свою родную Михайловку из Европы, интуиция подсказывает: спокойный и налаженный быт окрестных помещиков будет неминуемо разрушен. Мы предвкушаем коктейль из тургеневского стиля и известного рода подробностей, пристрастием к которым так прославился Захер-Мазох.
Право же, сегодня читать Мазоха без оглядки на психиатра Рихарда Крафт-Эбинга, введшего в обиход термин «мазохизм», решительно невозможно. Читатель поневоле будет искать скрытых смыслов в неторопливом и вполне линейном повествовании, иногда находя их на поверхности, иногда извлекая из глубин. Однако если таковые поиски поставить во главу угла, то в данном случае читателя ждёт разочарование. «Змия» — вполне спокойная проза, без надрыва и воплей плоти. Именно поэтому лучше отвлечься от пресловутого мазохизма и отдаться плавному течению повествования, наслаждаясь старомодным языком (ах, теперь так не пишут!): «Она лежала на бархатистых мхах и, стыдливо уткнув лицо в ладони, обливалась горючими слезами».
Это отчётливо «литературный» роман, все персонажи которого маркированы кругом чтения: невинная девушка Наталья, дочь соседского помещика Менева, двадцать раз перечитала «Айвенго» и «Дон-Кихота», а вот её родственница Зиновия предпочитает Поль де Кока и Доде, обещая пристрастить к ним и Наталью.
Собственно, Зиновия и является той самой «змией», которая обещана нам в заглавии. После безуспешных попыток пробудить сонное помещичье царство, Ботушан сватается к Наталье, получает отказ и уезжает в Лемберг, где встречает роковую Зиновию. У женщины-вамп будет много поклонников, но читатель, ждущий крафт-эбинговых деталей, будет обманут в своих ожиданиях.
Несколько раз в тексте мелькнут обнадёживающие меховые накидки и туфелька, которые вызовут странные чувства у Сергея, ожидающего Зиновию в её будуаре. Одного из своих поклонников Зиновия предложит заковать в кандалы. В поместье будет разыграна пьеса с античным сюжетом, которая позволит героям поиграть не только на сцене, но и друг с другом. Но эти недомолвки, придыхания, обещания «сделать всё, что она захочет» выглядят сугубо невинно и если на что-то и намекают, то делают это до невозможности целомудренно. Тем более что и заканчивается роман более чем традиционно ― свадьбой, знаменующей окончательную победу Тургенева над Крафт-Эбингом.
Олег Рогов
Коментарі
Останні події
- 18.02.2026|17:24«Крилатий Лев» оголошує прийом матеріалів на визначення лавреатів 2026 року
- 18.02.2026|17:14Оголошується прийом творів на конкурс імені Івана Чендея 2026 року
- 18.02.2026|16:5428 лютого Мар’яна Савка вперше покаже у Львові концерт-виставу «Таємний чат»
- 16.02.2026|17:46Романтика, таємниці та київські спогади: Як пройшла презентація «Діамантової змійки» у Відні
- 07.02.2026|13:14Українців закликають долучитися до Всесвітнього дня дарування книг
- 28.01.2026|09:39«Театр, ютуб, секс»: у Луцьку презентують книжку Ярослави Кравченко
- 25.01.2026|08:12«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
- 24.01.2026|08:44«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Хрестоматія»
- 23.01.2026|18:01Розпочався прийом заявок на фестиваль-воркшоп для авторів-початківців “Прописи”
- 23.01.2026|07:07«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Візитівка»
