Re: цензії
- 16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, ЛьвівДух щемливого чекання
- 16.04.2026|Олексій СтельмахМайбутнє приходить зненацька
- 15.04.2026|Михайло Жайворон«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
- 15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель УкраїниМандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
- 11.04.2026|Богдан СмолякТутешні час і люди
- 11.04.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДо себе приходимо з рідними
- 09.04.2026|Анастасія БорисюкСонце заходить, та не згасає
- 08.04.2026|Маргарита ПадійА хто сказав, що наш світ є істинним, реальним?
- 07.04.2026|Микола Миколайович ГриценкоБунт проти розуму як антиспоживацький протест
- 07.04.2026|Віктор ВербичІгор Павлюк: «Біль любові. Дивний біль»
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Николай Попов. Зачем?
Почему по-настоящему важные книги в России издаются спустя 14 лет после того, как их прочел весь мир?
В 1996 году в Швейцарии российский художник Николай Попов издает небольшую детскую книгу: 18 разворотов с картинками и одно слово, оно же название: «Зачем?» Книга становится крайне популярна: Why? , Pourquoi? и Por que? заполняют Amazon.com , Попов получает разнообразные премии по всему миру. И вот наконец, спустя 14 лет, в 2010 году, книгу издают в России.
«Жили-были мышонок и лягушонок, и было у них цветочное поле. И вот однажды мышонок решил отобрать цветочное поле у лягушонка...» — так могла бы начинаться эта книга, если бы в ней было хоть одно слово. К счастью, текста в книге нет, он бы ее усложнил и испортил, а ведь главное достоинство работы Николая Попова — предельная доходчивость и недвусмысленность материала. Историю о войне лягушек и мышей, закончившуюся поражением обеих сторон, поймут даже взрослые.
Собственно, взрослые поймут — и ладно, потому как детям эту книгу давать совершенно не рекомендуется. Если это каким-то образом оказалось в руках вашего ребенка — мужайтесь: акварели Попова ставят родителей в отчаянное положение. Ребенок поднимает глаза на несчастных маму-папу и спрашивает: «Ну и зачем?» — а те, потея и отдуваясь, стараются придумать как можно менее жалкий ответ. Потому что хорошего ответа не просматривается — не говорить же ребенку про борьбу за номинальную власть, неловко как-то.
Чтобы не мучиться с ответами, можно запрятать эту книжку подальше и доставать исключительно в вечерние часы, после отбоя: полистать и в очередной раз терапевтически устыдиться. Тем более что «Зачем?» дает достаточно пищи и для взрослого интеллекта.
Например, имеются очевидные отсылки к «Батрахомиомахии» и, следовательно, к «Илиаде»: повод поговорить о том, как со времен античного эпоса изменилось отношение человечества к войне, представление о героях и доблести; о том, почему представления в литературе меняются, а в жизни нет.
Или: почти полное повторение сюжета мультфильма Гарри Бардина «Конфликт» демонстрирует, что в 1983 году боялись атомной бомбы, а теперь — самого человека. Ведь страх перед бомбой тоже знак. Означающим был страх перед человеческой жестокостью, вдруг вспучивающейся ядерным грибом и накрывающей мир радиоактивным пеплом. Сегодня символика эта исчезла, уступив место ксенофобии с ее уже чистой иррациональностью.
Все это и много чего еще предстоит объяснять ребенку, в случае если книга Попова попадет к нему в руки. Поэтому, прежде чем отвечать любопытному чаду, хорошо бы найти ответы для самих себя. Зачем художники выбирают такие странные темы для своих книг? Неужели они не просто опасаются за будущее наших детей, но и надеются таким образом с детства привить им понимание бессмысленности и неприемлемости насилия? Зачем выбирают такую наглядную манеру изображения? Неужели думают, что вся эта искореженная военная техника и выжженная земля оттолкнут наших детей от блеска медалей за отвагу и желания прогуляться по только что завоеванным территориям?
И еще вопрос: почему по-настоящему важные книги в России издаются спустя 14 лет после того, как их прочел весь мир?
Николай Попов. Зачем? М.: РИПОЛ классик, 2010
Мария Скаф ·
Коментарі
Останні події
- 17.04.2026|09:16Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
- 15.04.2026|18:40Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
- 15.04.2026|18:25В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
- 11.04.2026|09:11Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії
- 11.04.2026|08:58Віктор Круглов у фіналі «EY Підприємець року 2026»
- 07.04.2026|11:14Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
- 07.04.2026|11:06Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах
- 06.04.2026|11:08Перша в Україні spicy-серія: READBERRY запускає лінійку «гарячих» книжок із шкалою пікантності
- 06.04.2026|10:40Україна на Брюссельському книжковому ярмарку: дискусії, переклади та боротьба за європейські полиці
- 03.04.2026|09:24Кулінарія як мова та стратегія: у Відні презентували книгу Вероніки Чекалюк «Tasty Communication»
