Re: цензії

Процес становлення праведників миру: перша п’єса Лариси Мончак
Волинська сага про війну, любов і свободу
19.06.2026|Павло Пантелеєнко, педагог, філолог
Повернення до першоджерел крізь магію літа
19.06.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Обережно там, де стрибають Мерседеси!
Це воює вона. За нашу і вашу свободу
12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавець
Путівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
10.06.2026|Ігор Зіньчук
Як знайти шлях до успіху компанії?
05.06.2026|Ганна Клименко-Синьоок
Перетин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника
«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
31.05.2026|Надія Позняк
Вивільнення пам´яті

Літературний дайджест

18.01.2011|08:42|Радіо Свобода

Стати собою з есеями Надії Степули

Днями побачила світ нова книжка есеїв відомої української письменниці, журналіста Радіо Свобода Надії Степули «Анабазис».

Цією книжкою видавництво «Ярославів вал» розпочинає серію «Золотий перетин», у якій публікуватимуть найяскравіші зразки української есеїстики. 35 інтелектуальних есеїв Надії Степули спонукають мислити і осмислювати, пізнавати світ і людей, запрошують у мандрівку часом, захоплюють багатством української мови, а ще вчать сучасників вдячності, а відтак шляхетності.

«Незалежно від того, який рік на світі, які декорації на тій сцені, де грає свою роль той чи той із нас, цю роль грає ще хтось – Бог? Доля? Випадок? А це вже кому як пощастить. Головне – в усіх часах залишатися собою» – це слова автора книжки «Анабазис».

Але в житті кожного з нас саме Бог відіграє важливу роль і веде Надію Степулу її життєвими анабазисами, з перепонами і труднощами, випробовуванням і радістю. Але її шлях наповнений любов’ю і пам’яттю, красою і вірою, як і кожен сюжет есею.

Українська письменниця Надія Степула має неймовірну магію, вона вміє закохати в Україну, в оті забуті і дивовижні місця, які ще збереглись і понищені промовляють до нас із минулого. Але вміє закохати щиро у правдиву українськість, без жодної краплі вдаваного патріотизму. Вона веде анабазисом, дорогою пам’яті і вдячності через Качанівку, Бучач, Асканію-Нову, Сорочинці, Львів, півмороки вічних садів, Сосницю, Звенигород, Сковородинівку, хутір Надію, Глухів, Батурин та через іншу неомріяну і омріяну Україну. Місця, які, на жаль, маловідомі для більшості збайдужілих до власної історії та культури сучасників. Але ці малі та великі села і міста подарували українцям та світові шляхетних і знаних людей: Гоголя, Агнона, Довженка, Тарновських, Сковороду, Мазепу. Їхні долі переплелись у сюжетах есеїв Надії Степули. Чому така багата на талановитих людей, історію, культуру, літературу Україна така ница у власній пам’яті і пошанівку до минулого сьогодні? Тарновські зуміли свій маєток у Качанівці у 19-му столітті зробити осередком культурного життя, сюди приїжджали відомі письменники, діячі, науковці, митці.

«Колишній маєток трьох поколінь Тарновських вписав ці імена в контекст свого буття, а нащадки роду Тарновських через гони і гони літ допомагають сучасній Українській державі те буття увиразнити. Тарновські були серед тих меценатів, які творили майбутнє України як держави – ще тоді, коли самої держави не було»( фрагмент есею «Анабазис»).

У провінційному старовинному Бучачі, на рідній Тернопільщині Надії Степули, народився лауреат Нобелівської премії Йосеф Агнон.

«Агнон теж шукав своє Місто. Він передбачив у своїх книгах непросте майбутнє для героїв цих книг, як і для героїв книг майбутніх. Для землі, котру любив усім серцем». («У пошуках самотності, оминаючи самотність»).

Літератори називають есеїстку Надії Степули простою, вишуканою, україноцентричною, своєрідним поєднанням традиційної оповідної манери з елементами новизни, мандрівною езотерикою. Її есеї захоплюють багатством мови і образністю, глибиною думки і духовністю, а ще авторським стилем і вмінням переплести різні часові виміри.

Відомий письменник, лауреат Шевченківської премії Михайло Слабошпицький зазначив, що «Надія Степула знана передовсім як поетеса». «Рік тому з’явилася її надзвичайно цікава збірка «Сім дощів». Вона принесла в нашу поезію виразний мотив переоцінки цінностей. Саме в Степули цей мотив звучить винятково драматично, з гострою ностальгією за справжнім життям, яке дуже рідко дається людині... Книжка «Анабазис» – це Степула в іншій іпостасі, – зауважує Слабошпицький. – Це, сказати б, інтелектуальна проза. Проза ідей, як інколи називають есеїстику. Жанр, у якому розумний автор вимагає розумного читача. Це літературно елегантно висловлені думки й примхлива мінливість почуттів…».

У час сучасного абсурду і загальної сірості ці есеї повертають у справжність і людяність.

«Завжди можна спробувати кимось стати. Іваном, Жаном, Річардом, Марією, Ганною чи Стефком. Парацельсом. Дроворубом. Шекспіром.
Можна спробувати стати собою. Вертаючи з театру. Вертаючи в театр» – у цьому уся Надія Степула.

Презентація книжки Надії Степули «Анабазис» відбудеться 18 січня у книгарні «Є», о 17:00 за адресою: Київ, вулиця Лисенка, 3, станція метро «Золоті Ворота».

Галина Терещук



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери