Головний редактор львівського “Видавництва Старого Лева”, яке спеціалізується на виданні книжок для дітей, Мар’яна Савка – одна з найпомітніших постатей не тільки в українському книговиданні, а й у сучасній українській літературі. Видавничу діяльність поєднує з успішною кар’єрою письменниці. Ця розмова кореспондента “ВЗ” з Мар’яною Савкою – про 10-річчя “Видавництва Старого Лева” і книжковий ринок України загалом. 

- Мар’яно, у “Видавництва Старого Лева” перший серйозний ювілей - 10 років. На відміну від усього цивілізованого світу, де видавничий бізнес – один із найбільш прибуткових, в Україні цією справою займаються здебільшого фанатики – люди, які будь-що прагнуть через книжки, літературу зробити цей світ кращим. А їм усе встромляють палиці в колеса – то скасуванням пільг, то закриттям книгарень... 

- Ми (Мар’яна Савка і її чоловік Юрій Чопик, який є директором видавництва. - Г. Г.) починали нашу справу з голої ідеї і нуля у кишені. Але сталося перше чудо – знайшли спонсора першої книжки і потрохи почали працювати. Були всілякі часи, зокрема і повна скрута: коли усі кошти вклав у друк, в тебе повний склад непроданих книжок, а ти з кишені вигрібаєш останні копійки «на пиріжки»... Але навіть у найважчі моменти я не допускала думки, що треба відмовитися від видавництва. 

Наше суспільство - прихильне до новачків. Нас так швидко полюбили, ми відразу отримали нагород більше, ніж книжок, яких на той час видали. І я завжди собі говорила: “Це – аванс”. Везіння новачків закінчується швидко. Якщо не навчився працювати в далеко не цивілізованих умовах українського ринку, буде важко вижити. Не можу стверджувати, що скасування пільг на ПДВ уб’є видавничу справу. Якось існуємо без державної підтримки. Закривають книгарні – ідемо з книгами у кав’ярні, супермаркети... Шукаємо канали прямих продажів. Вихід – у швидкодії і нестандартних ходах. За вміння швидко приймати рішення ціную наших партнерів – Андрія Худа та Дмитра Герасимова, керівників Холдингу емоцій «!Фест». 

- Ви – людина із чіткою громадянською позицією: долучаєтеся до протестних рухів, пишете відкриті листи представникам влади...

- Треба мати власну громадянську позицію і реагувати на недолугі реформи, якими нас намагаються годувати політики. Мова не лише про книговидавничу галузь, а про загальнонаціональний масштаб. Криза цінностей. Криза гуманізму. Криза культури. Часто цього не помічаємо. Навіть звикли до цього... Шокуюча нерівність між можновладцями і звичайними людьми, вседозволеність, вибіркова правова справедливість призводять до деформації емоційного стану суспільства. Скільки сил ентузіастів треба ще докласти, щоб книга стала пріоритетом у дітей, котрі ростуть без батьків чи з батьками, але у безпросвітній бідності чи в постійній агресії. Державі начебто постійно не до освіти і культури, не до соціальної сфери, бо є глибоченні прогалини в економіці країни. Але це - самообман. Не виростимо покоління нових українців, які докорінно змінять країну, якщо не закладемо у них системи вічних цінностей, які передусім дає література.

- Ви – частий гість на міжнародних книжкових ярмарках. Як книжкова Україна виглядає на міжнародній арені?

- Вона практично не означена... Участь країни у міжнародній виставці - індикатор, за яким можна визначити ставлення держави до своєї культури. Як наша держава ставиться до національної культури, всім відомо... На великі міжнародні виставки від України їдуть приватно особи, зацікавлені у придбанні прав на книги іноземних авторів і продажі своїх авторів. Інколи видавці виступають колективним стендом. У березні, до речі, українська делегація видавців збирається на виставку у німецький Лейпциг. Організовує українських видавців для участі в колективному стенді Форум видавців, а фінансують - Фонд Рината Ахметова і частково самі видавці.

- За десять років “Видавництво Старого Лева” видало 90 (!) книжок. Які п’ять книг виокремили б і чому?

- Спробую. Мої улюблені: Дарія Цвєк, “Малятам і батькам”; Джеремі Стронг, “Мій тато і зелений алігатор”; Туве Янсон, “Країна Мумі-тролів”; Мар’яна Савка, “Казка про Старого Лева”; Чарльз Діккенс, “Різдвяна історія”. «Різдвяна історія» Діккенса – наша новинка кінця минулого року, яка вийшла знаковою, – у перекладі Івана Андрусяка і з ілюстраціями Ростислава Попського. 7 лютого світова літературна спільнота масштабно святкувала 200 років з дня народження Чарльза Діккенса.

- Українські видавці скаржаться на брак хороших авторів...

- В Україні в останнє десятиліття формується певна спадкоємність авторів. Покоління старших, молодих і ще молодших ідуть пліч-о-пліч. Це важливо для молодого автора – почуватися в середині певної спільноти. Вболіваю за те, щоб у нас розвивалася сучасна українська література для дітей. Багато нових імен – Сергій Гридін, Валентин Бердт, Олекса Росич, Наталя Мелетич, Катя Оніщук, Галина Ткачук, Оксана Сайко, Роман Рудюк, Олег Майборода... Це все імена, які з’явилися зовсім недавно і однозначно налаштовані працювати й надалі у жанрі дитячої літератури.

- Популярна теза – “Сучасні діти не читають. Їм би лише за комп’ютером посидіти...”. Ви часто буваєте у школах. Українським дітям справді немає діла до книжок? 

- Дитина, котра читає, легко літературу на комп’ютерні ігри не проміняє. Головне – дати їй той ґрунт, на якому проросте її любов до книжки. По-перше, хороша цікава сучасна книжка має бути їй доступною – зовсім поруч: вдома на полиці, у шкільній бібліотеці, на парті у сусіда... Наша освіта програла не лише університет - вона програла школу. Вчитель – мудрий наставник, людина, котра може відігравати ключову роль у житті дитини, перебуває на надто низькому соціальному щаблі. Він постійно змушений щось випрошувати... Коли ми з письменниками і Центром дослідження літератури для дітей та юнацтва організовували зустрічі з учителями, на всі наші заклики «впустити письменника у школу», дати дорогу сучасній дитячій книзі, попри класичну програму з української літератури – вчителі тримали жорстку оборону фразою «У нас маленька зарплата і велике навантаження»... Держава, не вкладаючи грошей в освіту і культуру, страшенно легковажить.

- Що з недавно прочитаного вас саму вразило? 

- Книжка Володимира Лиса «Століття Якова». Прекрасна, мудра, глибока, справжня.

- З ідеями яких літературних проектів ваше видавництво розпочинає свій 11 рік? 

- Ідей - багато. До Дня закоханих підготували збірник поезій сучасних поетів «Шоколадні вірші про кохання». Презентуватимемо його у львівській книгарні “Є” 13 лютого. Наш видавничий портфель - «розпухлий» від запланових проектів: від класиків української та світової літератури - до цілковитих «новачків». Відкрию таємницю: цього року видаватимемо «Дитячий Кобзар» Тараса Шевченка з яскравими ілюстраціями Марини Михайлошиної. А ще - розпочинаємо напрям кулінарної літератури. 

Галина Гузьо

Довідка «ВЗ»

Мар’яна Савка народилася 21 лютого 1973 р. у м. Копичинці Тернопільської обл. Закінчила філологічний факультет ЛНУ ім. І. Франка. Головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева». Автор поетичних збірок «Оголені русла» (1995 р.), «Малюнки на камені» (1998 р.), «Гірка мандрагора» (2002 р.), «Кохання і війна» (у співавторстві з Маріанною Кіяновською; 2002 р.), «Квіти цмину» (2006 р.), «Бостон-джаз» (2008 р.), «Тінь Риби» (2010 р.). Поезія Савки перекладена польською, англійською, білоруською, російською, литовською мовами. У 2011-му випустила віршовану “Казку про Старого Лева”.