Чи задумувалися ми над тим, як прожили свої двадцять літ у незалежній Україні? Що доброго зробили, а до чого, на жаль, не вдалися? За що нам боляче, а чим невимовно пишаємося? Із чим асоціюється той чи той рік? А їх було двадцять! І це немало, судячи з підсумків, які лягли в основу товстої і важкенької книжки «Україна. Нова епоха: 1991-2011», що над нею чотири роки (!) працював письменник і журналіст Андрій Кокотюха, і яку видали у видавництві "Країна мрій".

...Відзначення Шевченківською премією творців неперевершеного фільму «Тіні забутих предків» (1991-го), перший літературний скандал - роман «Рекреації» Юрія Андруховича, повернення до України культового гурту «ВВ», пік популярності неповторного Тараса Петриненка та україномовної Ірини Білик, перші лауреати «Київської пекторалі» Ада Роговцева, Роман Віктюк та Лесь Подерв´янський (1992-го), співочий злет Таї Повалій (1993-й), босоногий успіх Андрія Миколайчука (1994-й), народження славнозвісної колиски української музики «Території А» (1995-го), скандал "у середовищі інтелектуалів" через «Польові дослідження з українського сексу»  Оксани Забужко, яку відтоді асоціюють із фемінізмом (1996-го), поява першого українського серіалу «Роксолана» з Ольгою Сумською та Анатолієм Хостікоєвим у головних ролях (1997-го), активна комп´ютеризація України (1998-го), поява Вєрки Сердючки як «віддзеркалення пересічного українця в пострадянських реаліях» (1999-го), "смерть за музику" Ігоря Білозіра, відтак поява гурту «Віа Гра» (2000-го). Історичний приїзд Папи Римського в Україну (2001-го), смертельне авіа-шоу у Скнилові, біля Львова, де загинуло 77 людей (2002-го), заявка на «Оскара» майстерного кіно Олеся Саніна «Мамай» (2003-го), перемога Руслани на Євробаченні, Помаранчева революція (2004-го), народне визнання письменниці Марії Матіос, тріумф українця Ігоря Стрембицького у Каннах, Форум видавців у Львові (2005-го), фестиваль кіно просто неба «Відкрита ніч» (2006-го), люди культури і мистецтва інтенсивно поповнюють ряди політиків (2007-го), затвердження україномовного дубляжу (2008-го), поява на телебаченні першого талант-шоу «Україна має талант» (2009-го), «АнтиТабачна кампанія» (2010-го), резонанс скандальних бестселерів Василя Шкляра, Ліни Костенко та Марії Матіос і чергова перемога у Каннах Марії Вроди (2011-го). І це лише дещо із культурного життя України за роки незалежності. Не враховуючи політики та інших соціально важливих тем...  

Андрій Кокотюха: «ТЕ, У ЩО НЕ ВТРУЧАЄТЬСЯ ДЕРЖАВА, РОЗВИВАЄТЬСЯ ПОЗИТИВНО»

- Книга «Україна. Нова епоха: 1991-2011» - це спецпроект видавництва «Країна Мрій». Вона містить 434 події та факти і завершується станом на 1 червня 2011 року, - розповідає автор ідеї та упорядник тексту Андрій Кокотюха. - Важливість подій я визначав за єдиним критерієм: чи мали вони суспільний інтерес, резонанс і вплив на суспільство. Наразі можу з упевненістю сказати, що за 20 років в Україні все було погано з політикою та державним керівництвом, і абсолютно позитивний розвиток уперед і вгору, нехай і невеличкими кроками, давало культурне життя. Себто те, у що не втручається держава, розвивається позитивно.

 Експертами у проекті «Україна. Нова епоха: 1991-2011» стали перший Президент України Леонід Кравчук, письменники Андрій Курков, Юрій Макаров, Марія Матіос, журналіст і генеральний директор групи компаній «1+1» Олександр Ткаченко.

Леонід Кравчук: Коли 1991 року Україна стала незалежною, її громадяни були позбавлені власної історичної пам´яті: її подавали в тому ракурсі, який був вигідний імперії. Ця книжка якраз відтворює правдиві факти і відповідає на багато запитань, зокрема, чи могли ми по-іншому жити, чи могли по-іншому творити, якщо могли, то як? Хай кожен задумається, адже майбутнє України - у сьогоднішніх людях. 

- Скажіть, що з того, що відбулося в Україні за 20 років, найбільш негативно вплинуло на нас сьогоднішніх? Про що можна сказати: о, якби цього не сталося?!..  

Юрій МАКАРОВ: «НАЙГІРШЕ З НАМИ СТАЛОСЯ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

- Як на мене, Україна могла розвиватися за різними сценаріями. У нас могло бути п´ять Придністров´їв або Білорусь. І цього не відбулося не тому, що так склалися зорі, а тому, що українці цього не дозволили. Гадаю, найбільш негативне, що з нами сталося, минуло якраз 1991 року. Коли мене запитують, чи не було за Союзу чогось такого, за чим хочеться шкодувати, я відповідаю: «Ну, за молодістю, успіхами, - так. Але, чи можна жаліти за в´язницею? Моє покоління, трохи молодше і старше - це люди, виховані у в´язниці. Тому жаліти, що в тюрмі ти залишив щось дороге серцю, якось нелогічно. Той тип свідомості, активності, відповідальності, які виховала наша попередня епоха, той конформізм, безпринципність і навіть плоди останніх років: олігархи, бандити... вони що, з порожнього місця виросли? Ні. Це ті ж директори баз чи злодії в законі, які просто отримали свободу і скористалися нею... Але це вже наша проблема. Як і те, що ми обрали президентом Януковича. Як на мене, це те, що Україна мала би зробити в останню чергу. Тому, куди ми йдемо: до ліпшого, чи до гіршого, годі сказати. Бо я спеціально передивляюся прогнози п´ятнадцятирічної давнини дуже кваліфікованих, розумних, досвідчених людей, і вони не вгадали нашого теперішнього, не спрогнозують і майбутнього. Бо в історії більше випадковостей, аніж закономірностей. Якщо з´явиться харизматичний лідер, який зможе об´єднати цей наш розпорошений хаос, то заживемо у добрі, а як ні - тоді розкладатимемося, як досі...    

Книжка вийшла тиражем 3,5 тисячі примірників. Цікаво, що ті люди, які знайдуть себе на сторінках видання, зможуть придбати її зі знижкою 20 відсотків. Якщо ж ні - муситимуть  заплатити трохи більше, ніж 270 гривень.

Жанна Куява