Вікторе Анатолійовичу, після виборів до Держдуми в Росії не припиняють кипіти політичні пристрасті. Вперше за багато років тисячі людей, не задоволених політикою влади, вийшли на вулиці російських міст. Що чекає Росію після 4 березня, чи буде російський «майдан»?

«Майдану» у вашому, українському, розумінні, я думаю, не буде. Я вважаю, що все розвиватиметься дещо болісніше і повільніше. Не думаю, що путінська корпорація піде від влади. Вони йдуть на пролом, з усією очевидністю можна сказати, що Путін оголосить себе переможцем 5 березня. Також з повною упевненістю можна сказати, що вийдуть десятки тисяч, але не сотні тисяч людей на вулиці. Думаю, що почнеться досить затяжне протистояння влади і деякої свідомої частини суспільства. Упевнений, що це буде тривале протистояння.

Сьогодні закінчується виборча кампанія в Росії. Як вам здається, чи всі кандидати змогли донести до виборців свої програми?

Вибори, як відомо, повинні бути рівними, вільними і чесними. Вже сьогодні очевидно, що вони абсолютно не рівні, тому що один з кандидатів має 10-15-кратну перевагу з´являння в телевізорі й інших ЗМІ. Тільки за один мітинг в Лужніках кандидата Путіна слід би було зняти з виборів в країні, де існує закон, що забороняє використовувати адміністративний ресурс. Вибори в Росії не рівні і не вільні, тому що вже зафіксовані факти шантажу, погроз і підкупу. Вибори не будуть чесними, тому що результати голосування підраховуватиме та ж група шахраїв, яка рахувала результати парламентських виборів і попалася на крупних фальсифікаціях на користь путінської  партії «Єдина Росія». Це вже не припущення, а математика. Це доведено!

Отже, вибори 4 березня називати виборами абсолютно ніяк в європейському сенсі цього слова. Це захоплення і утримання влади.

Чи вважаєте ви зареєстрованих опонентів Путіна людьми, які здатні скласти йому реальну конкуренцію?

На цих виборах у Путіна немає конкурентів. Ці люди - Генадій Зюганов, Володимир Жириновський, Сергій Миронов і Михайло Прохоров -- так або інакше вбудовані в «корпорацію». Вони грають свої ролі в путінському театрі, вони можуть зображати цю конкуренцію, але ні хто з них не бореться за перемогу. Тих людей, які представляли реальну небезпеку обранню Путіна, просто не пустили у виборчі бюлетені.

Тобто те, що сьогодні майже всі російські соціологічні центри прогнозують упевнену перемогу Володимира Путіна в першому ж турі виборів, не випадковість?

Як не можна вживати слово «вибори» до тієї процедури,  яка буде 4 березня в Росії, так і треба забувати про слово «рейтинг» в російських реаліях. Рейтинг - це те, що заміряється в рівних умовах для всіх кандидатів, наприклад у Франції, Данії, Америці або десь іще. У нашому випадку це те, що називається «натертий термометр». Якщо в Північній Кореї заміряти рейтинги, там 100% підтримки буде віддано Трудовій партії Кореї. Але це не означає, що всі люди її підтримують. Це означає тільки страх і параліч суспільства. Це говорить саме про це, а не про вільний вибір.

Крім того, наші соціологічні служби, м´яко кажучи,  виконують замовлення, вони, м´яко кажучи, не вільні. Коли вимір показує 37% або 32% підтримка В.Путіна, а через кілька тижнів виявляється 60%, то це не можна пояснити ніякою соціологією. Це можна пояснити тільки адміністративним ресурсом і прямим замовленням. Скільки саме людей проголосує за кандидата Путіна, можна з´ясувати тільки  за вільних, рівних і чесних виборів. Ні того, ні іншого, ні третього немає. Тому не варто вживати слова «рейтинг».

Чи може ініціатива Путіна зі встановлення веб-камер на кожній виборчій дільниці зробити вибори прозорими і позбавити владу від звинувачень у фальсифікаціях результатів?

Це відволікаючий маневр влади. По-перше, самі ці веб-камери працюватимуть до 20.00 за місцевим часом, тобто упродовж виборів. Адже головна фальсифікація починається по їх закінченню. По-друге, зовсім не обов´язково фізично вкидати бюлетені у виборчі урни. З досвіду минулих виборів видно, що просто пишеться інша цифра в підсумковому протоколі. Окрім цього, запхнути щось в ящик можна в 20.15, і цей час з восьми до дев´яти вже назвали «часом Чурова», глави ЦВК Росії. Третя обставина полягає в тому, що за існуючим нині законом, відеодокази не приймаються судом і цей запис не має ніякої юридичної сили. Тобто зафіксувати вкидання можна, але це буде вашим кінемотографічним успіхом і не більше.

Чи визнає, на вашу думку, світова спільнота такі вибори і сам факт повернення Путіна на головний пост Росії?

Я думаю, що поморщаться та й визнають. Росія - не Білорусь. У Росії досить багато важелів для впливу на цілком цинічне і доступне для таких  доводів західне співтовариство. Це і газ, це і середньоазійські бази, це і міжнародна політика. Я думаю, що західне співтовариство давно значно деградувало. З часів Тетчер і Рейгана дуже здрібніла західна політика.

Як ви думаєте, чи змінюватимуться якось відносини між нашими країнами за старого-нового президента Росії Путіна?

Я не готовий фантазувати на зовнішньополітичні теми. Але мені здається, що Україна, як би ми її не попереджали, все-таки пішла російським шляхом. Пан Янукович стрімко крокує путінською дорогою в бік узурпації влади. Власне, він її вже узурпував: в Україні з´явилися політичні в´язні, йде тиск на пресу. Це все дуже помітно, Україна йде нашим шляхом. Янукович йде дорогою Путіна до абсолютної влади. Путін йде дорогою пана Лукашенка. Цей шлях закінчиться тим, що глава держави не може потім покинути владу просто тому, що боїться. Тим самим він відрізає собі можливість життя після влади. Цей шлях Путіну, Януковичу і Лукашенко проклали Хосні Мубарак, Муаммар Каддафі і багато хто до них. Це дуже небезпечний шлях для життя.

Розмовляв Роман Цимбалюк, власний кореспондент УНІАН у Росії