Пані Галино, нещодавно видавництво «Навчальна книга – Богдан» збагатилося «Незвичайною книжкою», написаною Вами. У чому ж незвичайність цього видання?

- Незвичайність перш за все в тому, що це три книжки, з’єднані в одну круговою палітуркою. По-друге, назва кожної окремої книжки – це рядок з віршика, який об»єднує їх в одну: 
Каже сіра мишка:
- Незвичайна книжка
Для хлопців і дівчаток!
А де її початок?
І цей віршик можна починати з будь-якого рядка, тобто з будь-якої з трьох обкладинок:
- Незвичайна книжка 
для хлопців і дівчаток, -
каже сіра мишка, -
а де її початок?
Або:
Для хлопців і дівчаток, -
каже сіра мишка, -
незвичайна книжка,
а де її початок?
По-третє, у книжці на форзацах є «лабіринти» з дражнилками, мирилками, лічилками та забавлянками. На кожному форзаці – інший лабіринт. Аби прочитати ці віршики, дитина мусить повертати книжку – а це вже елемент гри. По-четверте, в самій книжці є вірші, які треба відгадувати, у яких треба розставляти правильно слова, або розділові знаки, або навіть... читати за допомогою люстерка! Такого «неподобства» в українських книжках для дітей ще не було.

- Як же з’явилася ідея створити книги із трьома початками і трьома закінченнями? 

- Цікавий ракурс! Ми (тобто я, автор, і художник ) сприймали цю книжку саме як книжку БЕЗ ПОЧАТКУ і БЕЗ КІНЦЯ! А ви знайшли у ній аж три початки і три закінчення! Це робить нашу «Незвичайну книжку» ще цікавішою, якщо її так по-різному сприймають! А ідея виникла ще 10-11 років тому. Автор саме такої кругової обкладинки – художниця, член спілки художників України Одарка Долгош спочатку розповіла мені про цю задумку. У мене виникли сумніви, чи це можливо зробити технологічно і тим більше в умовах друкарні, тобто тиражно, а не як окремий артефакт. Запальна Одарка Іванівна потяга мене до палітурного цеху видавництва, в якому ми на той час разом працювали. І з допомогою досвідченої палітурниці за мить макет вже був готовий! Отже, тепер треба було наповнити його змістом. А це вже – творча кухня. Придумалося спочатку змістове наповнення – перша книжка «Рік-мандрівник». До неї ввійшли твори про природу, пори року, і похідні від цієї тематики. Друга – «Острів Троку-Фроку-Брик» - вірші та казки фантастичні, химерні, дійові особи яких тварини або вигадані істоти. Третя – «Знає Вітя все на світі» - вірші ігрові, з елементами загадок, дійовими осбами яких є діти. Залишилося придумати загальну назву, аби вона відповідала змісту кожної окремої книжки. От так і придумалося – «Каже сіра мишка» - природа, «Незвичайна книжка» - фантастика, «Для хлопців і дівчаток» - дійові особи діти. А де її початок? – на кожній останній сторінці обкладинки. А вже потім довелося вигадувати лабіринти,аби виокремити тематику дражнилок, мирилок і т.д., які «не влізли» за браком місця, апдже книжки повинні були бути однаковими за розмірами. До речі, лабіринти – моя ідея.

- Твори, що увійшли до «Незвичайної книги» - веселі, кумедні, жартівливі. Як Ви вважаєте, наскільки важливий гумор у формуванні дитячої особистості та, зокрема, прихильності до книги? 

- Я вважаю, що до дванадцяти зпаповідей для дитячих письменників, задекларованих Корнієм Чуковським, слід додати тринадцяту: кожен твір для дітей повинен бути веселим! Навіть той, який порушує найсерйозніші проблеми! Я думаю, Чуковський не виокремив це правило лише тому, бо вважав, що це й так само собою зрозуміло.

- Дітям якого віку буде цікавою ця книга? Для дітей якого віку пишете в цілому? 

- Ця книжка адресована дітям від 4 до 14 років. А я пишу для дітей від одного року («Забавлянки», ) до того віку, коли людина вже не почувається дитиною і ще не може зватися дорослою («Злочинці з паралельного світу», «Абра&кадабра») 

- Ваші книги перекладаються іноземними мовами. Як вважаєте, чи не існує певних особливостей у сприйнятті творів читачами з-за кордону?

- Їх не може не існувати. Ідіоматичні вирази, рівень ментальності, мовні особливості, ступеневі сприйняття, системи цінностей та порівняльні ряди і ще багато, багато... у різних народів різні. Як, до речі, різні вони і у читачів однієї мовної групи. Але є твори, які долають усі ці перешкоди і піднімаються на наднаціональний рівень. 

- Як, на Ваш погляд, можна сьогодні заохотити дітей читати художні книги та, зокрема, поезію?

- Від дня народження співати колискові. Далі – розповідати казки. Далі – читати ХОРОШУ ЛІТЕРАТУРУ для дітей. Світову і власну, яка в Україні є.

- Що вважаєте у дитячій книзі головним?

- Правду і талант оповідача.

- Яку роль може зіграти книга у вихованні дитини? 

- І доленосну, і ніяку – залежно від виховання в родині і здібностей самої дитини.

- Як вважаєте, Ваші видання будуть цікавими тільки дітям, чи й дорослим теж не завадить їх погортати?

- Я б дуже була втішена, якби доролим захотілося не лише погортати, а й почитати.

- Які настанови можете дати батькам щодо вибору вдалої дитячої книги? Як сьогодні зорієнтуватися у книгарні серед різноманіття видань різних авторів та видавництв?

- Взагалі я не люблю давати настанов. У кожній настанові є елемент примусу. А примус для мене, особливо по відношенню до дитини – це свого роду насилля. А насилля … – далі вже Конвенція прав дитини. Тому, хто хоче орієнтуватися – той зорієнтується. Благо, зараз для цього є всі можливості – мас-медіа, інтернет, зрештою. Всі мої рієнтацій ні мітки – у моїх книжках.

- Наскільки письменник є відповідальним за написане перед своїми читачами? Чи вірите Ви у містичну здатність слова матеріалізовуватися? 

- Ми відповідальні за те, що вигадуємо. Про це – моя остання книжка «Вуйко Йой і Страшна Велика Кука» (видавництво «Грані-Т», 2011). Щодо матеріалізації – вірю, однозначно і беззаперечно. Тільки подивіться, що навигадував Жуль Верн у своїх романах – та воно ж усе матеріалізувалося! А скільки неологізмів, вигаданих письменниками, тепер означають конкретні речі нашого побуту? Тому обережно з тим, що ми вигадуємо і, особливо, з тим, чого бажаємо собі та іншим.

- Із якими найбільшими труднощами стикаєтеся, працюючи у царині дитячої літератури?

- Із незахищеністю свого авторства та відсутністю гідної оплати за свою працю. Дуже важко переживаю непорядність видавців, спекуляцію домовленостями і загумінковістю української видавничої політики. Також відношуся з відразою до спроб плагіату у будь-яких його втіленнях. 

- Чи пишете ще і для дорослих? Якщо так, то що саме?

- Та є такий гріх. Видала окремою книжкою сонетну поему «Мій срібний князю» і тепер збираю по віршу на наступну ліричну збірку,