Re: цензії

25.04.2026|Галина Новосад, книжкова оглядачка, блогерка, волонтерка
«Містеріум»: простір позачасся і прихованих зв’язків
Магія дитинства, або Початок великої дороги
23.04.2026|Віра Марущак, письменниця, голова Миколаївської обласної організації НСПУ
Римована магія буденності: Літературна подорож сторінками книги Надії Бойко «Сорока на уроках»
23.04.2026|Ігор Зіньчук
Пізнати глибше, щоб відновити цілісність
16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, Львів
Дух щемливого чекання
16.04.2026|Олексій Стельмах
Майбутнє приходить зненацька
15.04.2026|Михайло Жайворон
«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель України
Мандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
11.04.2026|Богдан Смоляк
Тутешні час і люди
11.04.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
До себе приходимо з рідними

Літературний дайджест

20.11.2012|10:27|ЖЖ Акуніна

Борис Акунин. Борис Стругацкий

Мне кажется, Борис Натанович на склоне лет стал грустным человеком, который совсем не верил в светлое будущее, однако не считал, что это освобождает его от необходимости участвовать в заведомо обреченном деле – сеять разумное, доброе, вечное, хоть из семян ни черта и не вырастет.

Такое, во всяком случае, у меня сложилось впечатление  по нескольким нашим телефонным разговорам и обмену письмами. Вживую я его никогда не видел. 
Помню, как я попросил Бориса Стругацкого – чуть ли не первого -  подписать письмо деятелей культуры в защиту Светланы Бахминой. Он сказал: «Ничего из этого не выйдет. Это  государство челюстей не разжимает. Но подпишу, конечно, как не подписать?» И переспросил: «Сколько-сколько вы рассчитываете собрать в интернете подписей? Двадцать тысяч? Никогда и ни за что. Уж поверьте мне, я прожил здесь всю жизнь. Здесь всем на всё наплевать». А потом,  когда собралось сто тысяч подписей, удивлялся и радовался. 
Такая же история произошла, когда затевалась переписка  писателей с Михаилом Ходорковским. Глубокий скепсис – и никаких сомнений, участвовать или нет. 
Я, как все в моем поколении, вырос на книжках Стругацких. Плюс к тому еще и учился мастерству на японских переводах Аркадия Натановича – он был лучшим в цехе.

Когда умирает кто-то из своих – из тех, кто занимал важное место в моей жизни, у меня кроме естественной горечи все время возникает еще какое-то глубоко спрятанное чувство, которое я все не мог себе растолковать. А сейчас вдруг понял. 
Моих людей  там становится всё больше.



Вечной памяти не бывает, но бывает память долгая и добрая. Это как раз про Бориса Натановича.



Додаткові матеріали

Умер писатель-фантаст, классик литературы Борис Стругацкий
Борис Стругацкий: Жителям этого мира до такой степени наплевать друг на друга, что знаменитый слоган «Каждому — свое» превращается в образ жизни
Online-интервью с Борисом Стругацким
Борис Стругацкий рассказал, почему больше не хочет писать книги
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

23.04.2026|09:27
Французький джаз в «Книгарня «Є»
22.04.2026|09:51
Стали відомі імена лавреатів Літературної премії імені Ірини Вільде 2026 року
22.04.2026|07:08
«Архіпедагогіка»: у Києві презентують дослідження про фундаментальні коди західної освіти
17.04.2026|09:16
Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
15.04.2026|18:40
Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
15.04.2026|18:25
В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
11.04.2026|09:11
Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії
11.04.2026|08:58
Віктор Круглов у фіналі «EY Підприємець року 2026»
07.04.2026|11:14
Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
07.04.2026|11:06
Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах


Партнери