Проте, як виявилося, і в небутті ворушиться життя. За відмову від права власності на часопис видавництво «Спадщина–Інтеграл» вимагає від редакційної ради (а в її складі Іван Дзюба, Іван Драч, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Сергій Жадан, Максим Стріха, Микола Жулинській та інші авторитетні вчені та письменники) 100 тисяч гривень.

Для тих, хто забув, коротко нагадаю зміст «останніх серій». Навесні видавництво погодилося стати співзасновником журналу, що через фінансову скруту не виходив у світ останні три роки. За документами, 61 відсоток власності бренду належить означеній компанії, решта — головному редакторові, поету і публіцисту Тарасу Федюку. Вся інтелігенція країни сказала «респект» компанії «Спадщина», адже взятися за фінансування такого, за визначенням, неприбуткового проекту може лише воістину свідомий меценат. Однак після виходу трьох номерів, контент яких мав високу інтелектуальну якість, гідну підтримати давнє реноме «Сучасності» як головного літературно–суспільного дискусійного майданчика країни, «Спадщина–Інтеграл» суттєво урізала фінансування. Таким коштом, заявив тоді «УМ» головред Федюк, видавати повноцінний журнал неможливо. Натомість, за його словами, видавництво набрало недосвідчених кадрів, щоб, як вважав Федюк, видавати якийсь продукт під маркою «Сучасності». Редакційна рада відгукнулася на ситуацію відкритим зверненням до співвласника з вимогою «віддати журнал громаді», а саботаж з виданням часопису назвала «рейдерством». Про цю некрасиву історію написали кілька засобів масової інформації, відтак «присоромлена» «Спадщина» розповсюдила заяву про відмову від своїх прав. Суть така: ви просили «повернути журнал громаді» — от і забирайте.

«Видавництво передає всі права й обов’язки з видання часопису «Сучасність» громаді в особі редакційної ради. Десяте число за 2012 рік, впорядковане Тарасом Федюком, є останнім, яким опікувалося видавництво «Спадщина–Інтеграл», — йшлося в електронному листі за підписом генерального директора видавництва Людмили Корнєвої, який надійшов в «УМ» на початку листопада.

Минув час, і ми вирішили поцікавитися у головного «сучасника», чи буде виходити журнал. «Я вже знайшов кількох спонсорів і міг би видавати журнал, проте «Спадщина» насправді не відмовилася від своєї частки на право власності, — розповів Тарас Федюк. — Натомість вони висувають фінансові умови — вимагають 100 тисяч гривень компенсації, мовляв, ми витратилися. Насправді витратилися не на сто тисяч, може, на 30. Але мова не про те. З них же ніхто не вимагав сплатити «пеню» за попередні 50 років друкування журналу!» Логічним кроком після публічних обіцянок передати права громаді була б заява про відмову від засновництва, тим більше це займе всього півгодини часу в кабінеті нотаріуса, наполягає Федюк. Доктор фізико–математичних наук і громадський діяч Максим Стріха, який від імені редакційної ради проводив переговори з власником компанії «Спадщина» (видавництво є її підрозділом) Олегом Паткіним, обурюється: «Власник стоїть на своєму: хоче вести переговори з тими, хто надалі видаватиме журнал, щоб стягнути з наступника гроші».

Що далі? Тарас Федюк сподівається, що переможе здоровий глузд, адже видавництву журнал точно не потрібен і тримати його далі воно неспроможне. Якщо до січня ситуація не зміниться, я як досі не звільнений редактор (мою заяву ніхто не підписав) вдаватимуся до активних дій, каже він. І не виключає судового позову.

Олена Зварич