Улюблених авторів доведеться писати 2 години)). Хоббі – сон.

Якщо брати у хронологічній послідовності, то цими книгами є:

ДЖОН ТОЛКІН «ГОБІТ, АБО МАНДРІВКА ЗА ІМЛИСТІ ГОРИ». Прочитана десь у першому класі. Це не була одна з перших книг, завдяки старанням дідуся Василя Михайловича та мами. Я почав читати з 3,5 років і на той момент перелопатив достатню кількість дитячої і не тільки літератури. Проте саме пригоди Більбо Злоткінса залишили в пам’яті неабиякий слід. Такі яскраві картини пригод та великих битв мій дитячий мозок до цього ще ніколи не уявляв.

ЮРІЙ МУШКЕТИК «ЯСА». Кінець вісімдесятих-початок 90-их. Саме ця книга запалила цікавість до історії українського козацтва. Потім дуже згодилось в старших класах.

МИХАЙЛО БУЛГАКОВ «МАЙСТЕР І МАРГАРИТА». Почергово брався до цього твору у 7, 9 і 11-му класах школи. Перші 2 спроби закінчувались тим, що прочитував сторінок 6-7 і відкладав книгу «на потім». Фінальна спроба призвела до читання «запоєм» впродовж 2-ох діб, за які твір було подолано, а я ще довший час знаходився під враженням від стилю Булгакова.

ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ «МОСКОВІАДА». Книгу прочитав «на одному диханні» десь на першому чи на другому курсі і, відверто кажучи, саме вона стала іскрою, яка розпалила інтерес до сучасної української літератури. Вже потім були Світлана Пиркало, Сергій Жадан, Галина Пагутяк і Люко Дашвар. Проте почалось усе з «Московіади».

 МАРІЯ МАТІОС «СОЛОДКА ДАРУСЯ». Була прочитана в абсолютно зрілому віці і заставила плакати на окремих сторінках, що мені не зовсім притаманно. Радий, що Василь Стефаник отримав таку несподівану реінкарнацію!

На жаль, журналістський запит обмежив мене згадкою лише 5-ти книг, тож у цей перелік незаслужено не потрапили і «12 стільців» Ільфа і Петрова, які для мене були дверима у царину гумору, і «Муфтик, Півчеревичок та Мохобородько», і «Тореодори з Васюківки», і «Незнайка» Миколи Носова, і твори Дж.Ф. Купера і безліч інших, завдяки яким моє життя було є і буде сповнене радощів за кожен прожитий день разом із КНИГОЮ!