Книжки із розкішними барвистими ілюстраціями супроводжують мене з дитинства. Не віддаю їх нікому. Буває, натраплю вдома на якусь книжку, яку читала ще малою, і виникає так багато спогадів, пов’язаних і з книжкою, і з текстами, і з власним фантазуванням, і з мандрівками центром Львова, який тоді був мені більше казковим, аніж реальним містом… адже я тут народилась і перших 13 років свого життя прожила у центрі.

Книжки із розкішними барвистими ілюстраціями супроводжують мене з дитинства. Не віддаю їх нікому. Буває, натраплю вдома на якусь книжку, яку читала ще малою, і виникає так багато спогадів, пов’язаних і з книжкою, і з текстами, і з власним фантазуванням, і з мандрівками центром Львова, який тоді був мені більше казковим, аніж реальним містом… адже я тут народилась і перших 13 років свого життя прожила у центрі.

Хтозна – можливо, саме завдяки цим книжкам я і сама тепер пишу та неприховано захоплююсь чудовими ілюстраціями. А хто їх створив? Соромно – донедавна не змогла б назвати і п’яти сучасних українських ілюстраторів. А їх же так багато, талановитих, працьовитих і неповторних. Про них не так часто пишуть і ще більше не говорять. А вони ж працюють, живуть і творять поруч із нами.

І от – аби хоч якось дослідити цю тему, я вирушила на їхні пошуки – пішки і возом, інтернетом і стежками, які протоптали друзі. Тих, кого знайшла особисто, розпитала про життя і творчість, із багатьма заприятелювала, а про інших знайшла інформацію у світовій павутині.

Знаю, що десь зовсім поруч є інші талановиті ілюстратори, але поки що я з ними не знайома. Та прийде час, і вони також стануть моїми приятелями. Якщо не реальними, то бодай віртуальними. І я вам про них розкажу.

Оксана Кришталева, керівник літературно-журналістської студії «На горищі».

Мене звати Даша Ракова. Частіше я ілюструю казки для дітей. Зараз працюю з «Видавництвом Старого Лева», мені з ними подобається працювати. Також викладаю в Харківській академії дизайну та мистецтв.

– Якими були Ваші перші ілюстрації? Хто їх замовив? Як їх сприйняли?

– Перші ілюстрації було створено до книги Андрія Корнєва «Святковий рік» видавництва «Ранок». В ній йшлося про українські народні свята, про прикмети. Це була подорож двох діток Іванка та Марійки через весь святковий рік. Це були чорно-білі ілюстрації в техніці туш, перо.

– Які ілюстрації у Вас переважають – до дитячих чи дорослих текстів і чому? Які тексти цікавіше і приємніше ілюструвати чи це не має значення?

– У мене переважають ілюстрації до дитячих текстів. Мені подобаються казки. В них більше простору для фантазії. Ще мені подобається ілюструвати вірші, скоріше дорослі, дитячі теж, але не прості, мудрі. Такі, як у Крістіни Россетті. В ілюстрації до вірша треба вловити почуття, думку і віднайти для них лаконічну виразну форму. Це захоплює!

– Які тексти Ви б відмовились ілюструвати і з яких причин?

– Я би відмовилась ілюструвати безталанний текст. Бо якщо не було натхнення у автора, у художника також опускаються руки.

– Про оригінали і копії – чи повинні оригінали ілюстрацій залишатись у художника, навіть якщо вони виконані для конкретного замовника і конкретних текстів? І чому?

– Якщо авторські права залишаються в ілюстратора, безумовно, так. В інших випадках – теж приємно, коли в тебе лишилися оригінали.

– Чи легко (цікаво, почесно, корисно і приємно) бути успішним ілюстратором в Україні? Як саме?

– Легко – ні, я б так не сказала. А щодо іншого - звісно, приємно, якщо те, що ти робиш добре виходить. Це дуже цікава робота, я її дуже люблю.