На свято завітали відомі письменники з Києва Володимир Ільїн (уродженець Придесення) та Наталія Бельченко, а також чернігівка - поетеса, художниця і архітектор Олена Грицюк. А організував цю імпрезу невтомний подвижник і прекрасний поет Святослав Хрикін.

Особливий інтерес викликала ошатна поетична книжка Івана Павла II „Римський триптих" (Київ, університетське видавництво „Пульсари", українською, російською та польською мовами), появу якої ініціював Володимир Ільїн. Він же філігранно переклав складний поетично-філософський текст Папи Римського українською:

А в мороці стільки є світла,

Скільки життя у троянді розпуклій,

Скільки Бога, який ступає

На берег душі.

Ґрунтовну передмову до книжки написав Герой України, академік, літературознавець, публіцист Іван Дзюба, що вже свідчить про вагомість цього видавничого проекту.

Олена Грицюк, Наталія Бельченко та Володимир Ільїн

Також Володимир Ільїн і Наталія Бельченко надзвичайно талановито переклали російською мовою вірші Шевченківського лауреата, класика української літератури Ігоря Римарука. Книжка вибраних поезій „Доброе время Твоё..." побачила світ у Дрогобичі, у видавництві „Коло". Звісно, Римарук - то така глиба, повз яку просто неможливо пройти освіченій, інтелігентній людині, яка серйозно цікавиться поезією. Це - письменник світового рівня, - наголошує у передмові класик сучасної російської літератури Іван Жданов. Звичайно, при перекладі поетичних шедеврів іншими мовами неможливо обійтися без певних втрат. Але, занурившись у чарівний художній простір незабутнього Ігоря Римарука, перекладачі зуміли відтворити цей дивовижний поетичний всесвіт. І такий Римарук мені подобається:

     Дождь

  Ирине

Бог из ущелья вмиг

на золотых ветрах

сном обовьёт двоих

как золотым плющом

и золотым мечом

будет отброшен страх

и попаду в твой дом

я золотым дождём

может быть эта сеть золото лишь на вид

но проступает в ней трепет и боль креста

слушает чёрный дождь как Украина спит

а золотой во сне ищет твои уста

                            (переклад Наталії Бельченко)

Книжка Наталії Бельченко „Бродяга / Беглец" (Дрогобич, видавництво „Коло") містить вірші українською та російською мовами. Наталя - автор інтелектуальної, дуже чуттєвої, вишуканої поезії:

* * *

А людина людині - як рибі язик,

І болючим є слово її.

Тільки вір, коли хтось тобі каже, що звик

Розганяти страхи і жалі

Та стирчати між них, наче баштовий кран,

Заклинаючи кров неіснуючих ран,

Щоб від вибуху втримати літери ці,

Що кохаються крізь словники,

І від родива корчаться на язиці,

І загоюють чисті рядки.

Вірші Наталії Бельченко перекладені німецькою, французькою, англійською, польською, корейською, голландською мовами і надруковані в різних країнах. Вона - лауреат літературних премій: Хуберта Бурди (Німеччина, 2000) та імені Миколи Ушакова Національної спілки письменників України (2006).

Володимир Ільїн та Наталія Бельченко представили і упорядкований ними другий збірник „Ukr.Ru.etc" (Київ, журнал „Радуга", українською та російською мовами), до якого увійшли вірші тринадцяти поетів, зокрема „Краткостишия" Ріталія Заславського, поезії Григорія Фальковича з відомої книги „Шляхами Біблії", поезія-графіка Євгена Ройтмана, вірші різних років із книги Олександра Кабанова „Аблака под землёй". Кабанов (головний редактор популярного на пострадянському просторі журналу культурного спротиву „ШО") - один із найвідоміших і найталановитіших сучасних російських та українських поетів:

Лишённый глухоты и слепоты,

я шёпотом выращивал мосты -

меж двух отчизн, которым я не нужен...

Поэзия - ордынский мой ярлык,

мой колокол, мой вырванный язык;

на чьей земле я буду обнаружен?

В какое поколение меня

швырнёт литературная возня?

Да будет разум светел и спокоен.

Я изучаю смысл родимых сфер:

...пусть зрение моё - в один Гомер,

Пускай мой слух - всего в один Бетховен...   

Представлений у збірнику і наш земляк Володимир Ільїн: серйозний науковець (фізик за фахом) і водночас - глибокий поет-філософ за світовідчуттям:

Спомин

Якийсь час вітер безсилий щось заподіяти морю -

море не помічає відчаю вітру - наче немає його.

Я теж - не помічаю. Може, хоч гори те бачать?..

Тому я вдивляюся в гори, в очі їхні вдивляюсь,

згодом стають мої очі вже не тільки моїми,

а ще і очима гір. А погляд гір... людяніє...   

Завершила свято Олена Грицюк, яка презентувала свою нову збірку віршів та графіки „Сказки для взрослых" (Чернігів, видавець Лозовий В. М., 2012 р., російською та українською мовами):

Купальниця

   (етюд)

Жінка у ванній змінює шкіру:

Знову надії і сподівання.

Жінці за тридцять. Фокус факіра:

Спочатку діти, потім - кохання.

Це так природно - проти природи

Йти, зберігати себе і рідних.

Врода дозріла, дозріла врода:

Беззахисна цілісність серед гідних.

Перли спадають з кіс водоспадом,

Перлів скарбниця - думки заповітні.

Те, що намріяне у листопаді,

Обов´язково здійсниться в квітні.

Олена Грицюк - член Національної спілки архітекторів України. У селищі Михайло-Коцюбинському за її проектом будується церква. Графіка, живопис і створений для сина Арсенія домашній ляльковий театр представлялися на багатьох колективних і персональних виставках у Києві, Чернігові, Трускавці, Дрогобичі, Балаклаві. На вірші Олени написано немало пісень.

Отже, книжковий зорепад відбувся. Отримуючи в дарунок нову поетичну книжку, традиційно загадую бажання, а потім розкриваю її навмання, на будь-якій сторінці, і читаю відповідь. Цього дня мене обнадіяв Ріталій Заславський:

Когда устанешь от пустых усилий,

и, как волна, накроет вдруг беда,

ты вспомни женщин, что тебя любили,

и Музу, что являлась иногда...

Власне, чого сумувати? Принаймні став багатшим одразу на п´ять книжок!