Пантелеймон Куліш. Повне зібрання творів. Наукові праці; Публіцистика. – Т. III: Записки о Южной Руси [у 2 кн.] / Упоряд., стаття, комент. Василь Івашків (Київ: Критика, 2015).

«Записки о Южной Руси» — збірник фольклорних і літературних творів та історичних матеріалів, упорядкований і виданий Пантелеймоном Кулішем у 1856-1857 рр. у Петербурзі в двох томах.

«Критика» підготувала перше академічне видання пам’ятки української фольклористики й етнографії – збірника «Записки о Южной Руси» з наново вивіреним корпусом матеріялів (уміщених, як і в першодруці, у двох книгах), які доповнено ретельно опрацьованими варіянтами Кулішевих текстів, наведеними за численними джерелами, а також ґрунтовною статтею з пера упорядника, проф. Василя Івашківа, текстологічним і реальним коментарем, покажчиками імен і географічних назв, ілюстраціями.

Василь Махно. Єрусалимські вірші/JerusalemPoems, англійською та українською мовами, переклад англійською Ореста Поповича, переднє слово Йоханана Петровського-Штерна, світлини Матвія Вайсберґа та Володимира Давиденка (Київ: Критика, 2016).

«Махно – українець, який став космополітом, і космополіт, який залишається українцем. Він, мабуть, перший з українських поетів, який узяв на себе відповідальність за втрачений багатокультурний всесвіт України... Багатомовне середовище, з нью-йоркської вершини якого видно цілий світ, полегшило поетові його лінґвістичне вигнання… Із часом метод, у який Махно накопичує матеріяли для своїх творів, і самі ті твори розкриють дослідникам ставлення поета до російської літературної спадщини, польських історичних посилань, сучасної американської просодії та української культурної традиції...» (із переднього слова Йоханана Петровського-Штерна)

Зенонас Норкус. Непроголошена імперія: Велике князівство Литовське з погляду порівняльно-історичної соціології імперій [Монографія] / Пер. з лит. Петро Білинський (Київ: Критика, 2016).

Монографію знаного історика, соціолога та філософа, професора Вільнюського університету Зенонаса Норкуса присвячено віднедавна жваво обговорюваній проблемі імперськости Литовської держави. В центрі авторової уваги – питання: чим було Велике князівство Литовське – імперією чи федерацією? Чи давні литовці прийшли на землі Русі як завойовники, а чи як визволителі? Якщо Литва була імперією, то якою саме і чиєю? Коли вона стала імперією? У що і коли перетворилася? Яким є історичне ВКЛ?

Давню Литовську державу, посталу внаслідок зашвидкого розвитку «поквапливого імперіялізму», потрактовано як патримоніяльну імперію, що прагнула підкорити всі землі давньої Русі: перспектива Вільна як другого Києва певний час була поважною історичною альтернативою фактично зреалізованому імперському проєкту Москви як третього Рима. І хоч ВКЛ не зуміло вберегти міжнародну систему Східної Европи від краху в другій половині XV століття, але попри це стало колискою аж трьох модерних народів, відігравши в історії реґіону роль, сумірну з тією, яка у Західній Европі випала Франкській імперії.

Методологічно новаторська, провокативна і ревізіоністична щодо усталених стереотипів книжка проф. Норкуса є першою системною спробою поставити історію давньої Литви у ширший проблемний і подієвий світовий контекст, використовуючи для ґрунтовного переосмислення буцімто відомих фактів і обставин концептуальний інструментарій сучасних теорій порівняльно-історичної соціології, імперіології та міжнародних відносин.

Ігор Чорновол. Компаративні фронтири: світовий  і вітчизняний вимір [Монографія] / Наук. ред. Леонід Зашкільняк (Київ: Критика, 2015).

1893 року асистент Вісконсинського університету Фредерик Джексон Тернер запропонував новий підхід до історії США, пояснивши розвиток країни тривалим існуванням рухомого фронтиру – замешкуваної експансивними громадами поселенців-колоністів зони на межі «зіткнення цивілізації з варварством».

Саме завдяки фронтиру, доводив науковець, тут розвинувся дух індивідуалізму, американська нація постала на позаетнічних засадах, як «a composite nationality», а демократія зміцніла не тільки в Америці, але й у Европі. Тернерова теза стала однією з головних підвалин історіографії США ХХ століття. Проте уявлення про фронтир як про поселення на «вільних» землях у помежів’ї «варварства» та «цивілізації» змінилося докорінно, і нинішні дослідники трактують фронтир уже як простір інтенсивної взаємодії різних культур.

У своїй монографії історик Ігор Чорновол наголошує насамперед на компаративному аспекті фронтирних студій, застосовуючи їх для вивчення та зіставлення різних епох і суспільств. Автор аналізує теоретичні здобутки порівняльного підходу до тези про фронтир і шукає відповіді на питання про те, як чинник фронтиру впливає на соціяльну структуру і духовну культуру суспільства, чи доцільно впроваджувати тезу про фронтир в історію України, а коли так, то наскільки широко й до якої міри фронтирне минуле впливає на творення модерної української, що українці завдячують фронтиру і які небезпеки приховує цей феномен, надто в ситуації, коли Україна знову стає порубіжжям европейської цивілізації у зіткненні з російською експансією.

Усі інші. Історії про кохання, насильство і пам’ять: Із сучасної німецької прози [У. Альмут Зандиґ, Ф. Гопе, Е. Гумель та ін.] /Упоряд. М. Іваницька, Т. Супрун; пер. з нім. В. Білокриницька, О.-Д. Драчук, М. Іваницька та ін.; заг. ред. Юрка Прохаська (Київ: Критика, 2015).

Збірка сучасної німецької прози в українських перекладах, підготована в рамках міжнародного проєкту «TransStar Europa» під егідою Евросоюзу, містить твори п’ятнадцяти німецькомовних письменників різних поколінь і стилістичних напрямків, присвячені передусім приватним аспектам повсякденного життя в Німеччині від повоєнних часів й аж дотепер: переміщена й закорінена особа в мінливій дійсності й у передмур’ї пам’яти, людина в родинному колі й на позовах зі світом, колізії жіночого та чоловічого, любові та ненависти, шалу та байдужости, перипетії швидкоплинного кохання, виховання почуттів, батьківського насильства, юнацького бунту, покори й опору, парадокси розмаїтої інакшости, множинних ідентичностей, свого й чужого, плекання ворожнечі та кшталтування емпатії, поетика болю, вигнання, закинености, відчаю і тривкого нещастя, безвиході та самотности.

Про «Критику»

Krytyka.com є веб-порталом групи «Критики», яку складають науковий центр – Інститут Критики, видавництво, часопис, а також онлайн-проєкт «Критичні рішення».Група «Критики» поглиблює співпрацю між українськими інтелектуалами та їхніми колеґами з інших країн і організовує семінари та конференції щодо критично важливих тем для демократичного розвитку України. Групу очолює Григорій Грабович, професор Гарвардського університету і президент Наукового товариства імені Т. Шевченка у США.