Народився 5 вересня 1958 року у місті Києві у родині кінорежисера, Народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Денисенка Володимира Терентійовича, і актриси, Народної артистки України Наум Наталії Михайлівни.

У 1975 році закінчив київську середню школу №92 ім. Івана Франка і вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на факультет кібернетики. 

Впродовж навчання на факультеті, вже перебуваючи на другому курсі, створив студентський аматорський театральний гурток під назвою «Біля колон» і поставив два спектаклі «Двадцять хвилин з ангелом» за О.Вампіловим та «Міщанин у дворянстві» за Ж. Мольєром. 

У 1978 році вступив на акторський факультет Всесоюзного інституту кінематографії у Москві на курс Народного артиста СРСР Сергія Бондарчука, який закінчив у 1981 році. 

З 1981 року по 1988 рік працював на кіностудії ім. Олександра Довженка актором. Знявся у двадцяти п’яти картинах переважно у головних ролях або ролях другого плану у відомих режисерів: Георгія Данелії, Савви Куліша, Юрія Іллєнка, Олександра Муратова, Бориса Івченка, Ігоря Негреску, Олега Бійми та інших. Як актор виконав ролі у фільмах: «Високий перевал», «Легенда про княгиню Ольгу», «Казки старого Арбату», «У привидів у полоні», «Помилуй і прости», «Совість», «Українська вендета», «Сльози крапали», «Провал операції «Велика ведмедиця», «Острів любові», «Раптовий викид», «Скарга», «Шевченко. Заповіт», «Троянський Спас» та ін. За роль Гарвасія Доцьо у фільмі «Високий перевал» був удостоєний гран-прі Міжнародного фестивалю «Молодість» у 1982 р. 

Після здобуття режисерської освіти і закінчення кафедри режисури кіно та телебачення кінофакультета Київського театрального інституту у 1988 році, на якому вчився не полишаючи акторської діяльності, працював одночасно на тій же студії ім О.Довженка як і режисер-постановник.

У 1988 році на кіностудії ім. О.Довженка як режисер-постановник і сценарист зняв художній фільм «Що записано у книгу життя» за Михайлом Коцюбинським. Фільм «Що записано в книгу життя» – лауреат міжнародного кінофестивалю Матері (Ізраїль, м. Хайфа) – 1989 р. та Всесоюзного фестивалю «Дебют» (м. Москва) – 1989р.

У 1989 році був режисером відновлення і нової редакції «репресованого» художнього кінофільму «Совість» (автори фільму: В. Денисенко та В. Земляк).

У 1992 році, у зв’язку з тим, що в Україні практично припинилось кіновиробництво, працював у системі Держтелерадіо.  Був автором і режисером історико-публіцистичної телепрограми «VADE ME CUM» на студії «Укртелефільм».

1993 року перейшов на роботу до Національної кінематеки України  як режисер-постановник 2-ї категорії, а потім 1-ї категорії. Під час роботи у кінематеці обіймав посади зав. відділу та продюсера кіновідеолітопису. Зняв науково-популярні фільми: «Повіяв вітер січовий», «…І почалась революція», «1905-й рік: пробудження».

З 1994 по 1998 рік працював головним режисером ТВО «Культура», директором ТВО «Образ», директором студії «Укртелефільм» та старшим режисером ТВО «Відродження» у системі Держтелерадіо та Національної телекомпанії України. Був автором телепрограм «TV-історії», «Парадокси історії» та інших.   

У 1996 році зняв, як режисер і сценарист, документальний фільм про більшовицький терор – «Замість Бога».

У 1998 році працював головним продюсером «Українського об’єднання артистів» і як режисер-постановник поставив театралізоване шоу «АКТ-АКАДЕМІЯ» за участю театральних акторів з усіх театрів м. Києва.

Після припинення фінансування проекту «АКТ-АКАДЕМІЯ», який фінансували бельгійські продюсерські компанії, деякий час шукав роботу за фахом і тимчасово змушений був працювати головним енергетиком кооперативу «Ладога», використовуючи знання здобуті на військовій кафедрі університету ім.. Шевченка.

З 1999 року працював на кіностудії ім.О.Довженка, з 2000-го року паралельно працюючи на телеканалі «Київ», і як режисер-постановник вищої категорії зняв документальний фільм «Academia sempiterna» у 2003-му році і повнометражний художній фільм «Троянський Спас» у 2004 році.

Одночасно за угодою працював у театрі ім. І. Франка і поставив, як режисер, виставу за Е.Філіппо «Різдво у домі Куп’єлло» за власним перекладом у 2003 році.

У 2002  році вступив на заочне відділення Київської духовної семінарії Московського Патріархату. Але у зв’язку з великою кількістю творчої і режисерської роботи змушений був її покинути через рік.

Починаючи від 8-го березня 2000 року  до 3-го серпня 2005-го року працював на телекомпанії «Київ» як автор і ведучий щоденної телепрограми «Кіносалон», автор та диктор анонсів кінофільмів та завідувач відділу кінопрограм.

З 1988 року пишу прозу і друкуюсь в українських часописах, літературних збірках та газетах. Автор романів, повістей, оповідань, кіносценаріїв та п’єс.

Повість «Глина» опублікована у журналах «Українські проблеми» (1994. — Ч.3: перший розділ) та «Київ» (1996. — Ч.1-2: обидва розділи), повість «Потяг» опублікована у «Кур’єрі Кривбасу» (1997. — Ч. 85-86), оповідання «Запах зломленої квітки» опубліковане у «Кур’єрі Кривбасу (1994. — Ч.17), оповідання «Залізна баба» опубліковане у газеті «Нєзавісімость» українською мовою (14 червня 1996 р.). У співавторстві з Аллою Тютюнник написав повість «На шляху підземної ріки», що була надруковано на сторінках журналу «Київ» (1990. — Ч.9) та у збірці «Романи і повісті» у 1989 році. У часописі «Кур’єр Кривбасу» поміщено уривок з його роману «Комедія інстинкту» (1999. — Ч.119-120) та скорочений варіант роману «Містич» (2002. — Ч. 167-168), повість «Вітя Давида — людина ідеї» у часописі «Кур’єр Кривбасу» (2004. — Ч.188), оповідання «Великий Іван»  («Кур’єр Кривбасу» (2008. — Ч.255) .

П’єса «Оксана» про останні роки життя і таємницю смерті Т.Шевченка опублікована у «Кур’єрі Кривбасу» (2002. — Ч.148) та у збірці «Наша драма» (грудень 2002 р.).

Ця п’єса поставлена у Національному академічному театрі ім. І.Франка у 2003 році під назвою «Божественна самотність».

Комедія-мюзикл «Травень-вересень» опублікована у «Кур’єрі Кривбасу» (2005. – Ч.187).

Оповідання «Душа ріки» перекладене німецькою мовою й видрукуване в німецькій антології химерної літератури «Die Stimme des Grases» (2000 - Brodina Verlag), у «Кур’єрі Кривбасу», газеті «Слово», а також видане у антології «Приватна колекція» (2002. - Львів.).

У 2008 році у Літературній агенції «Піраміда» вийшла книжка прози «Душа ріки».

На початку 2009 р. у видавництві «Грані-Т» вийшла друком моя друга книга «Сердечний рай, або Оксана», у якій розкрито механізм вбивства Тараса Шевченка. 

У 2010 р. вийшов друком у тих же «Гранях-Т» перша книга «На грані світла і тіні» чотирикнижного роману для дітей і дорослих «Межник. 

Книга Олександра Денисенка «Сердечний Рай... або Оксана» одержала друге місце на VI-му Міжнародному конкурсі книги у Москві у номінації «Співдружність». 

У 2009 році О.Денисенко за кіносценарій Оксана одержав ІІ-премію всеукраїнського літературного конкурсу «Короноація слова». 

З 1984 року член Спілки кінематографістів України. 

Член «Асоціації українських письменників» з 1996 року та член Конфедерації драматургів України з 2001 року. 

У 2004-му році був удостоєний звання «Заслужений діяч мистецтв України».

Контактні дані

Адреса: 

Телефон: 

Email: 

веб-сайт: