Завантажити

Ерміно, отже ця новела Бок-каччо є, ймовірно, переспівом одного з анекдотів на досі популярну в Італії тему про неймовірну скупість генуезців.
Оповідка дев'ята
С. 72. кіпрський король - першим королем Кіпру був Гі де Лузіньян (1192-1194), відомий своєю безхарактерністю і нездатністю [630] до правління. В дійсності, на відміну від того, що писав Боккаччо, кіпрський король так і не зміг позбутися своїх вад.
Готфрід Бульйонський (1061 - 1100) - герцог Долішньої Лотарингії, очолив І хрестовий похід (1096-1099), коли було відвойовано Єрусалим.
Оповідка десята
С. 73. Маестро Альберто з Болоньї- ймовірно, Боккаччо мав на увазі відомого лікаря Альберто дей Дзанкарі, який народився близько 1280, дипломувався у 1310, практикував у місті Равенна, а потім викладав у Болонському університеті. Останнє, що про нього знаємо - заповіт, написаний ним 15 серпня 1348 року. Був двічі одружений, другу дружину звали саме Маргарита.
С. 74. Мальгеріда де Гізольєрі - Пзольєрі - відома болонська родина, у відомостях про яку, однак, не було знайдено імені Мальгеріда - болонського варіанта Маргарити.
С. 79. балада (від іт. ballata < ballare - танцювати) - лірична пісня, під яку часто танцювали.
ДЕНЬ ДРУГИЙ
С. 80. «Уже сонечко світлом своїм день новий усюди розсвітило і пташки, веселих пісень у зеленому вітті вищебечуючи...» і далі по тексту - характерне для багатьох інтродукцій «Декамерону» авторське звернення до буколічного топосу - опису чудового місця на лоні природи. Схожий пейзаж знаходимо в одному з сонетів Боккаччо («Навколо джерела, серед зелених лук...»).
Оповідка перша
С. 80. Мартелліно (а також Стеккі і Маркезе) - флорентійські паяци, досить вуличного рівня.
Святий Гендрік (точніше, Арріго) із Тревізо (або з Больца-но) - Арріго Блаженний, у день смерті якого (10 червня 1315) і справді відбувалися всі дива, про які йдеться в новелі. Подробиці його життя, подзвін і навіть зцілення паралітика (справжнє!) - реальні події. Мощі Арріго Блаженного і зараз знаходяться у Соборі Тревізо.
С. 81. «...на плацу повно німців» - точніше, не німців, а співвітчизників Арріго, мешканців прикордонного з німецькими землями міста Больцано. [631]
C. 83. суплікатор - прохач, скаржник.
Сандро Аголанті - Аголанті - прізвище відомої флорентійської родини, вигнаної із Флоренції у другій половині XIII ст.; деякі документи початку XIV ст. згадують про Аголанті, що мешкали у Тревізо та Венеції разом з іншими флорентійцями-банкі-рами, які витіснили в цій сфері діяльності місцевих євреїв.
С. 84. «...мав велику силу при синьйорові» - історична неточність: з грудня 1312 року в Тревізо не було синьйора, отже мається на увазі, мабуть, бургомістр Манно делла Бранка да Губбіо.
Оповідка друга
С. 84. Рінальдо д'Асті - містечко Асті на Півночі Італії (сучасна область П'ємонт) було важливим торговельним центром, а ім'я Рінальдо досить часто зустрічалося в тих краях. Однак, можливо, автор мав на увазі і одного з флорентійських купців, яких було багато у Феррарі і Болоньї.
Кашель Гвільєльмо - укріплене містечко між Феррарою і Есте, на половині шляху до Верони. Тут Боккаччо зупинявся під час своїх подорожей по Венето і Романьї.
«...де буває, святому Юліанові не помолившись...» - святий Юліан - шанований у середні віки покровитель мандрівників, що забезпечував їм у шляху гостинність пристанища і теплу ночівлю.
Феррарський маркіз Ацца - мається на увазі Аццо VIII, володар Феррари, що помер у 1308 році.
С. 85. Сольдо - мідна монета вартістю '/20 флорина; динар - Уі2 частина сольдо.
«...за упокій отця і матері святого Юліана» - згідно з легендою, батьки помилково були вбиті Юліаном. Щоб спокутувати гріх, він стає лікарем.
С. 86. «...після недавньої війни околиця тая пусткою лежала» - йдеться про війну 1305-1307 років між Аццо VIII і його братом Франческо.
Оповідка третя
С. 90. Ламберті - багаті флорентійські купці. У XIII-XIV ст. флорентійці досить часто торгували і лихварювали в Англії, однак, в цій новелі імена реальних осіб та історичні події примхливо [632] перемішались з вигадкою, і точно стверджувати можна лише те, що в основу оповіді лягла популярна казка про молодика, що багатіє, покоривши серце таємної королівни.
С. 92. усобиця між королем та його сином - війна між англійським королем Генріхом II (1154-1189) і його первістком, принцом Генріхом.
білий абат - абат, що, маючи цей титул, не стояв ще на чолі певного монастиря.
С. 94. «...їду отеє до папи...» - мається на увазі папа Олександр III (1159-1181), який мав досить тісні, хоч і не прості стосунки з Генріхом II. Саме він у 1174 році сприяв замиренню між королем Генріхом II і сином.
«... хотів оддати мене, молодую, за шотландського короля, старезного діда» - мабуть, за Вільгельма Лева (1143-1214), який, однак, на час розгортання сюжету новели ще не був старезним дідом.
Оповідка четверта
С. 96. - Ландольфо Руффоло - родина Руффоло і справді жила в XIII - XIV ст. у Неаполі, Мольфетті і Равелло, в останньому - досить заможна та іменита її гілка, що мала зв'язки з Анжуйським

читати